Герман Польман

Junkers W 34

Ju 87

У 1923 влаштувався до Junkers Flugzeugwerke в Дессау, де розпочав свою роботу з розробки капотів (обтічників) на двигуни для пасажирського літака Junkers G 23. Більшість проектів у Junkers Flugzeugwerke, протягом двадцятих років, було розроблено Ернстом Зінделем (нім. Ernst Zindel) та Отто Мадером (нім. Otto Mader). Проте Польман був відповідальним за літаки W 33 та W 34, створених на базі пасажирського F 13. Також, разом з Ернстом Зінделем, спроектував Ju 46[4], A 48/K 47 (з Карлом Плутом (нім. Karl Plauth)), спортивний літак A 50 (з Арнтценом (нім. Joh. Arntzen)). Розробив базові проекти для чотиримоторного транспортного G 38, перш ніж сам Зіндель узяв на себе загальне керівництво. Польман був відповідальним за розробку авіалайнера Ju 60. На Юнкерсі Польман вперше зустрівся з конструктором Гансом Амтманном (нім. Hans H. Amtmann; 1906—2007), з яким, пізніше, буде співпрацювати у Hamburger Flugzeugbau.

У 1928 проектував пікіруючий бомбардувальник Junkers K 47, який заклав основу для подальшого розвитку Ju 87, що також був розроблений Польманом[5].

У квітні 1934 відділ льотної техніки Управління озброєнь Сухопутних військ Вермахту, оголосив конкурс на створення пікіруючого бомбардувальника (нім. SturzKampfFlugzeug). У конкурсі брали участь компанії Heinkel c He 118, Arado c Ar 81, Blohm & Voss c На 137 та Junkers з Ju 87. Після проведення порівняльних тестів у випробувальному центрі Люфтваффе в Рехліні, Ju 87 було оголошено переможцем.

Польман дотримувався думки, що будь-яка конструкція пікіруючого бомбардувальника, повинна бути простою та надійною. Це призвело до появи багатьох технічних нововведень, таких як: автоматичні повітряні гальма, шасі, що не прибирається, з обтічниками, крила типу «перевернута чайка» та деморалізуюче виття сирени. Незважаючи на низьку швидкість і посередню аеродинаміку, був одним з найефективніших бойових літаків Люфтваффе, завдяки здатності до бомбометання з крутого пікірування[6].

Перший політ здійснено 17 вересня 1935. Перше бойове застосування — 1936, в складі «Легіону Кондор», під час Громадянської війни в Іспанії. Всього було побудовано близько 6500 пікірувальників[7].

Ju 87 — один з найвідоміших символів бліцкригу. Найбільш знаменитим пілотом був Ганс-Ульріх Рудель, який отримав найвищі нагороди серед льотчиків Люфтваффе.

У 1940 Польман залишив Юнкерс і перейшов до Hamburger Flugzeugbau — авіаційного підрозділу корабельні Blohm & Voss, де став заступником головного конструктора Ріхарда Фогта. Там він брав участь у розробці літаючих човнів BV 222 та BV 238.

Незабаром після запуску проекту 238, Фогт окреслив версію наземного літака — BV 250. У 1941 розпочали проект літаючого човна Blohm & Voss P 200, сподіваючись, що він може бути побудований для Lufthansa після війни. Це був розкішний авіалайнер для розміщення 120 пасажирів на трьох палубах, з «танцювальним баром та рестораном», оточене панорамними вікнами на верхньому рівні. Проте епоха літаючих човнів закінчилася з війною, коли трансокеанські подорожі стали справою швидкіснх літаків. Як пізніше зауважив Герман Польман:

«Швидкість зробила комфорт зайвим»

У Hamburger Flugzeugbau Польман пропрацював до кінця війни[3].

• airspot^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
• web.archive.org
• Енциклопедія мирової авіації
• The Hugo Junkers Homepage Люди
• historynet
• Hermann Pohlmann. = «Chronik Eines Flugzeugwerkes 1932-1945» (укр. «Хроніка авіаційного заводу 1932-1945»). — Мюнхен, ФРН : Bertelsmann, 1982. — P. 245. — (Автобіографія) — ISBN 3-87943-624-X.