Вальтер Горн

Вальтер Горн (нім. Walter Gorn; нар. 24 вересня 1898, Біеганін, Позен пом. 10 липня 1968, Розенгайм, Верхня Баварія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).

Вальтер Горн
Walter Gorn
Народження 24 вересня 1898(1898-09-24)
Біеганін, Позен, Пруссія
Смерть 10 липня 1968(1968-07-10) (69 років)
Розенгайм, Верхня Баварія
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність  Райхсгеер
 Вермахт
Вид збройних сил  Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19161919
1935-1945
Звання  Генерал-майор
Командування 561-ша фольксгренадерська дивізія
710-та піхотна дивізія
Війни / битви
Інше офіцер поліції
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918)
Золотий німецький хрест
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
За поранення (нагрудний знак)
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

14 листопада 1916 року поступив на службу добровольцем в 7-й гренадерський полк. Учасник Першої світової війни. 6 липня 1917 року переведений в запасну кулеметну роту5-го армійського корпусу, а 19 серпня — в 1-шу важку кулеметну роту 36-го ударного ландверного полку. З 18 грудня 1918 року служив у 2-й роті 18-го добровольчого полку, учасник операцій проти комуністів. 20 вересня 1919 року демобілізований.

Після кількох місяців митарств 1 червня 1920 року Горну вдалось поступити на службу в поліцію порядку Бреслау. В 1921-25 роках неодноразово підвищував кваліфікацію на спеціальних поліцейських курсах. У вересні 1925-червні 1926 року навчався на курсах кандидатів в офіцери поліції при Вищій поліцейській школі в Айху. 29 квітня 1927 року призначений командиром взводу поліції порядку Бреслау. В 1929 році відправлений на курси командирів районів, потім — на курси офіцерів рухомих частин поліції. З 1 квітня 1931 року — офіцер з регулювання руху в штабі поліції порядку Бреслау, з 8 травня 1933 року — командир 5-го загону державної поліції Бреслау, з 1 вересня 1933 року — 2-й офіцер моторизованого загону «Бреслау». 1- жовтня 1934 року переведений офіцером по автомобільному транспорту в штаб поліції порядку Ізеолора. З 20 квітня 1935 року — командир мотоциклетного охоронного загону «Бреслау». 15 жовтня 1935 року повернувся на військову службу і призначений командиром 5-ї роти 3-го мотоциклетного стрілецького батальйону. з 1 липня 1939 року — комендант штаб-квартири 19-го армійського корпусу.

Учасник Польської кампанії. З 7 січня 1940 року — командир 3-ї роти 82-го запасного стрілецького полку, а з 17 березня 1940 року — командир 10-го запасного стрілецького батальйону. З 14 березня 1940 року — командир 1-го батальйону 10-го стрілецького полку. Учасник Французької і Балканської кампаній, а також німецько-радянської війни. З 26 січня 1942 року — командир 59-го мотоциклетного батальйону. З 5 жовтня 1942 року — командир 10-го моторизованого полку 9-ї танкової дивізії. 1 березня 1943 року поставлений на чолі тактичних курсів командного складу в 1-й школі танкових військ у Вюнсдорфі, з 1 листопада 1943 року — тактичних курс 2-ї танкової школи в Крампніці, з 15 січня 1944 року — начальник школи. 24 липня 1944 року очолив спішно сформовану гренадерську дивізію «Східна пруссія», яка через 3 дні була перейменована на 561-шу народно-гренадерську дивізії. 23 вересня 1944 року важко захворів і протягом трьох місяців його обов'язки виконував оберст Фелікс Беккер. 1 березня 1945 року поміщений у шпиталь, після одужання 15 квітня прийняв командування 710-ю піхотною дивізією. 8 травня здався американським військам. 16 червня 1947 року звільнений з полону.

Нагороди

Див. також

Література

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.570-571 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
  • Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall (in German). ISBN 3-931533-45-X.(нім.)
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(нім.)
  • Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.(нім.)

Посилання

Примітки

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.