Герман Рекнагель

Герман Рекнагель народився 18 липня 1892 у Гофгайсмарі, в прусській провінції Гессен-Нассау.

25 вересня 1913 року вступив на військову службу фанен-юнкер до Прусської армії та був зарахований до 3-го піхотного курфюрстського полку «фон Віттіш» (нім. „Infanterie-Regiment „von Wittich“ (3. Kurhessisches) Nr. 83“). Вже після початку Першої світової війни отримав військове звання лейтенант. Бився на Західному фронті, командував взводом. За бойові заслуги у боях відзначений низкою орденів Німецької імперії та Австро-Угорщини.

По завершенню світової війни в чині обер-лейтенанта приєднався до Фрайкора, бився проти загонів «спартаківців» (німецьких комуністів). Зі створенням Рейхсверу залишився у лавах Збройних сил. Проходив службу на різних командних та штабних посадах у 4-му артилерійському полку, 12-му піхотному полку Сухопутних військ Веймарської республіки.

Напередодні Другої світової війни командував 54-м піхотним полком 18-ї піхотної дивізії Вермахту 11-го армійського корпусу. На чолі цього формування Г. Рекнагель брав участь у Польській кампанії, бився на Бзурі. 1 лютого підвищений у званні до оберста.

У травні-червні 1940 року командував полком під час бойових дій на Західному фронті. 8 червня 1940 року за бойові заслуги в боях за Дюнкерк відзначений у Вермахтберіхті, а 5 серпня удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста.

22 червня 1941 року з початком війни проти радянської Росії Г. Рекнагель очолював 54-ий піхотний полк 18-ї дивізії, що входила до складу XXXIX-го моторизованого корпусу генерала танкових військ Р.Шмідта. Змагався у боях за Білосток, Мінськ, згодом його полк наступав вглиб території СРСР, бився на північному фланзі війни, бої під Волховим.

1 січня 1942 року призначений командиром 111-ї піхотної дивізії, що вела бойові дії на південному фланзі німецько-радянського фронту. 1 березня 1942 присвоєне військове звання генерал-майор. З літа 1942 року 111-та піхотна дивізія 4-го армійського корпусу брала активну участь у стратегічному наступі на південному крилі радянсько-німецького фронту в ході літньо-осінньої кампанії 1942 року. Бої під Ростовом, на річці Донець.

У подальшому дивізія Г. Рекнагеля билась на Кубані та на Північному Кавказі, вела бої під Моздоком та Нальчиком. Після початку стратегічного контрнаступу Червоної армії відступали на північ до річки Дон. 1 березня 1943 року його нагороджено за бойові заслуги Золотим німецьким хрестом. А 6 листопада 1943 року за успішні оборонні бої під Таганрогом — дубовим листям до Лицарського хреста (№ 319).

З 15 листопада 1943 по 25 лютого 1944 року — у резерві фюрера. У квітні 1944 призначений командиром XXXXII-го армійського корпусу, який був повністю знищений радянськими військами у боях під Черкасами. Після переформування на центральному напрямку Східного фронт корпус увійшов до складу 4-ї танкової армії й брав участь у боях під Ковелем, Любліном, вів запеклі бої на Віслі.

23 жовтня 1944 року Г. Рекнагель був удостоєний мечів до Лицарського хреста за бойові заслуги у боях на Віслі. У січні 1945 в ході Вісло-Одерської операції Червоної армії 42-й армійський корпус був повністю розгромлений, а командир корпусу під час спроби виведення своїх частин з оточення загинув у бою.

• Залізний хрест
  • 2-го класу (1 жовтня 1914)
  • 1-го класу (30 вересня 1916)
• Орден «За заслуги» (Вальдек) 4-го класу з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (22 вересня 1939)
  • 1-го класу (2 жовтня 1939)
• Тричі відзначений у Вермахтберіхт (8 червня 1940, 19 серпня і 9 вересня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • лицарський хрест (5 серпня 1940)
  • дубове листя (№319; 6 листопада 1943)
  • мечі (№104; 23 жовтня 1944)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (11 листопада 1943)
• Орден Корони короля Звоніміра 1-го класу із зіркою (Хорватія)

• Фріц Фессман
• Вальтер Гартманн
• Йоахім Лемельзен
• Фрідріх Шульц
• Йозеф Вурмгеллер
• Фріц фон Шольц

• Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
• Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.
• Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.(нім.)
• Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 144

• Hermann Recknagel. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2012. (нім.)
• General der Infanterie Hermann Recknagel. на geocities.com. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 20 жовтня 2012. (англ.)
• General der Panzertruppe Traugott Herr. на thirdreichcolorpictures.blogspot.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 20 жовтня 2012. (англ.)
• Recknagel, Hermann — нагороди генерала від інфантерії Рекнагеля (англ.)
• Hermann Recknagel (General)^{[недоступне посилання з липня 2019]}(нім.)