Вальтер Тіррінґ

Вальтер Тіррінґ народився 29 квітня 1927 року в сім'ї відомого австрійського фізика Ганса Тіррінґа[7]. Вальтер вивчав фізику в Інсбрукському, а пізніше у Віденському університеті, де вже в 1949 році під керівництвом Фелікса Еренхафта отримав ступінь доктора філософії. Після цього він працював із Ервіном Шредінгером у Дубліні, Бруно Тушеком у Глазго та Вернером Гайзенберґом в інституті Макса Планка в Ґетінґені. В 1951–1952 роках Тіррінґ працював у Федеральній вищій технічній школі Цюриха з Вольфгангом Паулі, де займався теорією збурень у квантовій електродинаміці, а в 1953–1954 роках — у інституті перспективних досліджень у Прінстоні, де зустрічався з Альбертом Ейнштейном. Пізніше Тіррінґ викладав у Бернському університеті, Массачусетському технологічному інституті, Вашингтонському університеті, а в 1959 року став професором Віденьского університету, звідки його звільнили в 1997 році. В 1968–1971 роках Вальтер Тіррінґ був головою відділу теоретичної фізики в CERN, узявши участь у започаткуванні будівництва протонного суперсинхротрону[8].

З 1952 року Вальтер Тіррінґ одружений, має двох синів. Грає на органі та фортепіано, пише музику.

Основні внески Вальтер Тіррінґ зробив у математичну фізику, зокрема разом із Елліотом Лібом дослідив стійкість матерії й оцінив нижню границю енергії системи ферміонів[9], та квантову теорію поля, розробивши декілька точно розв'язуваних моделей (моделі Тіррінґа[10] й Тіррінґа-Весса[11]). В 1954 році разом із Маррі Гелл-Маном та Марвіном Гольдбергером він написав одну з своїх перших робіт, де був представлений метод дисперсійних співвідношень у фізиці високих енергій[12], який пізніше строго обґрунтував для випадку піон-нуклонного розсіяння М. М. Боголюбов. У 1969 році був нагороджений премією Шредінгера Австрійської академії наук, а в 2000 році — премією Пуанкаре.

Вальтер Тіррінґ відомий як автор одного з перших підручників із квантової електродинаміки та «Курсу математичної і теоретичної фізики», який вже багато років є одним із стандартних підручників із математичної фізики. Також перу Тіррінґа належать багато науково-популярних книг, зокрема сумісна з Корнелією Фаустман книга «Ейнштейн без формул», де спеціальна теорія відносності пояснюється простою мовою, з малюнками, діаграмами та мінімальною кількістю формул.

У 1976–1978 роках Тіррінґ був першим президентом Міжнародної асоціації математичної фізики, а в 1993 році став одним із засновників Інституту математичної фізики імені Ервіна Шредінгера у Відні.

• Тирринг В. Курс математической и теоретической физики = Lehrbuch der Mathematischen Physik. — К. : TIMPANI, 2004. — 1040 с.
• Тирринг В. Принципы квантовой электродинамики = Principles of Quantum Electrodynamics. — М. : Высшая школа, 1964. — 228 с.
• Хенли Э., Тирринг В. Элементарная квантовая теория поля = Elementary Quantum Field Theory. — М. : ИЛ, 1963. — 316 с.
• Faustmann C., Thirring W. Einstein entformelt. Wie ein Teenager ihm auf die Schliche kam. — Wien : Seifert Verlag, 2007.
• Thirring W. Kosmische Impressionen. Gottes Spuren in den Naturgesetzen. — Wien : Molden, 2004.
• Thirring W. Lust am Forschen: Lebensweg und Begegnungen. — Wien : Seifert Verlag, 2008.