Вальтер Форстман
Вальтер Форстман (нім. Walter Forstmann; 9 березня 1883, Ессен — 2 вересня 1973, Ессен) — німецький офіцер-підводник, один із найбільші успішних і професійних підводників Першої світової війни. Другий за результативністю підводник в історії після Лотара фон Арно де ла Пер'єра. Під час Другої світової війни служив на штабних посадах, капітан-цур-зее (1 липня 1942). Кавалер численних нагород.
| Вальтер Форстман | |||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Walter Forstmann | |||||||||||||||||||||
| Народився |
9 березня 1883[1] Werdend, Q14208738?, Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | ||||||||||||||||||||
| Помер |
2 листопада 1973 (90 років) або 2 вересня 1973[1] (90 років) Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1] | ||||||||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||||||||||||||||
| Діяльність | солдат, підводник | ||||||||||||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||||||||||||
| Учасник | Битва за Атлантику (1914—1918), Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||||||||||||
| Роки активності | з 1900 | ||||||||||||||||||||
| Військове звання | Капітан-цур-зее | ||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||
Біографія
Перша світова війна
Під час Першої світової війни був командиром підводних човнів U-12 і U-39.
В 1917 році Форстман всього за 2 дні потопив 5 пароплавів у Гібралтарській протоці, загальний тоннаж — понад 20 000 брт: SS Normanton (3 862 брт), SS Mersario (3 847 брт), SS Almora (4,385 брт), SS Nuceria (4,702 брт) і японський пароплав SS Sitosan Maru (3 555 брт).
Всього за час бойових дій Форстман здійснив 47 походів і потопив 146 кораблів загальною тоннажністю 383 304 брт.
Міжвоєнний період
В 1919 році вийшов у відставку, написав мемуари «Полювання в Середземному морі».
В 1921 році здобув освіту адвоката. З 1934 року — голова і директор відділу з соціальних питань вугільної компанії Августа Тіссена в Дуйсбурзі.
З 1929 до 1933 року — міський депутат і голова парламентської фракції Німецької народної партії в Дуйсбурзі.
З 1933 до 1950 року — член правління (в 1951/53 роках — член контрольної ради) чотирьох великих житлових кооперативів Рурських сталеварних заводів.
Друга світова війна
Під час Другої світової війни — начальник різних управлінь в Оснабрюці та Копенгагені, начальник штабу військового господарства Данії в Копенгагені, який керував промисловістю окупованої Данії. В 1945 році вийшов у відставку.
Після війни
В 1951—1955 роках — радник будівельної компанії Rheini dwellings A.G. в Дуйсбурзі, яка відповідала за переселення кількох сіл для забезпечення більш відкритого видобутку вугілля. З 1954 року — член контрольної ради компанії.
З 1956 року — віце-президент Федерації німецьких переселенців і голова виконавчого комітету молодіжного центру зайнятості.
Звання
- Морський кадет (7 квітня 1900)
- Фенрих-цур-зее (19 квітня 1901)
- Лейтенант-цур-зее (27 вересня 1903)
- Обер-лейтенант-цур-зее (30 березня 1906)
- Капітан-лейтенант (10 квітня 1911)
- Корветтен-капітан (30 серпня 1919)
- Фрегаттен-капітан (7 квітня 1941)
- Капітан-цур-зее (1 липня 1942)
Нагороди
- Рятувальна медаль (25 серпня 1908)
- Орден Червоного орла 4-го класу (10 березня 1912)
- Орден Святого Станіслава 3-го класу (Російська імперія)
Перша світова війна
- Залізний хрест
- 2-го класу (листопад 1914)
- 1-го класу (1915)
- Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами (14 травня 1916)
- Pour le Mérite (12 серпня 1916) — за сукупні досягнення під час війни.
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Портрет імператора Вільгельма II (1917)
- Нагрудний знак підводника (1918)
Нагороди Австро-Угорщини
- Лицарський хрест ордена Леопольда з військовою відзнакою (8 листопада 1917)
- Лицар 2-го класу ордена Залізної Корони з військовою відзнакою
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
Нагороди Османської імперії
- Срібна медаль «Імтіяз» з шаблями
- Золота медаль «Ліакат» з шаблями
- Галліполійська зірка
Міжвоєнний період
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку (DRL) в золоті (1933)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
Після Другої світової війни
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- Офіцерський хрест (1952)
- Командорський хрест (3 серпня 1960)
- Великий офіцерський хрест (9 березня 1968)
- Почесний доктор Римської академії Тіберіна (1968)
- Почесний доктор Середземноморського університету в римі (1972)
- Почесний знак міста Ессен
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1024992624 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
Бібліографія
- U 39 auf Jagd im Mittelmeer, Berlin 1918
- Wohnkultur und Städtebau. Die gesellschaftspolitische Aufgabe der Weckung des Gemeinschaftsbewußtseins und ihre Bedeutung für Städtebau und Wohnkultur, Köln-Braunsfeld 1962
Джерела
- Phil Giltner, In the friendliest manner: German-Danish economic cooperation during the Nazi occupation of 1940—1949 (Peter Lang, 1998).
- Erwin Dickhoff: Essener Köpfe: Wer war was? Bacht, Essen 1985.
- Andreas Michelsen: Der U-Bootskrieg 1914—1918. v. Hase & Koehler Verlag, Leipzig 1925.
- Bodo Herzog, Günter Schomaekers: Ritter der Tiefe Graue Wölfe. Die erfolgreichsten U-Boot-Kommandanten der Welt. Verlag Welsermühl, München 1976, ISBN 3-85339-136-2.
- Paul Kemp: Deutsche und österreichische U-Bootverluste in beiden Weltkriegen. Urbes Verlag, Gräfelfing 1997, ISBN 3-924896-43-7.
- Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte: Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985.
- Eberhard Rössler: Geschichte des deutschen U-Bootbaus. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1996, ISBN 3-86047-153-8.
- Werner von Langsdorff: U-Boote am Feind: 45 deutsche U-Boot-Fahrer erzählen, S. 11–12
- Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine, Hrsg.: Marinekabinett, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin 1914, S.137
- Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine für das Jahr 1918, Hrsg.: Marine-Kabinett, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1918, S.30