Валяєв Сергій Валентинович

Вихованець макіївського футболу. У 10-річному віці батьки привели Сергія в школу Макіївського металургійного комбінату «Кіровець». У цій школі Валяєв провів шість років, потім потрапив у донецький спортінтернат.

Професійну кар'єру розпочав у місцевому «Шахтарі», а вже влітку 1997 року у віці 19 років перейшов у вищоліговий дніпропетровський «Дніпро»[1]. Проте, майже весь перший сезон Сергій провів у складі дублюючої команди і лише 28 квітня 1998 року дебютував у вищій лізі в матчі проти тернопільської «Ниви», який дніпропетровська команда програла з рахунком 0-3, а Валяєв вийшов на поле на останніх 15 хвилин матчу.

Вже з другого сезону Валяєв став набагато частіше грати за основну команду і лише зрідка виступав за дублюючу команду, якій у сезоні 1999—00 допоміг виграти групу В другої ліги і кваліфікуватись в першу. Завдяки цьому з наступного сезону до другої ліги заявився третій клуб дніпропетровців — «Дніпро-3», за який Валяєв теж зіграв кілька ігор. Дана ситуація тривала два роки, поки «Дніпро-2» не вилетів з першої ліги, після чого дніпряни знову залишись з одним фарм-клубом, за який інколи грав і Валяєв.

Наступного сезону Валяєв здобув свою першу медаль чемпіонатів України, ставши бронзовим призером чемпіонату України сезону 2000—01, що дозволило команді вперше за чотири роки потрапити у єврокубки.

Сергій Валяєв (праворуч) у статусі капітана «Металіста» на передматчовому привітанні капітана запорізького «Металурга» Жуніора Годоя. 3 квітня 2011 року

20 вересня 2001 року Валяєв дебютував у єврокубках у рамках матчу першого раунду Кубка УЄФА сезону 2001—02 проти італійської «Фіорентини», який завершився в нічию 0-0. Сергій вийшов у старті і на 65 хвилині був замінений на Сергій Матюхіна. У матчі-відповіді в Флоренції, який Валяєв відіграв повністю, українська команда програла з рахунком 2-1 і припинила виступи в єврокубках.

З 2001 року, після того як команду очолив Євген Кучеревський, Валяєв поступово втратив місце в команді і грав за «Дніпро» все менше, тому на початку 2004 року він був відданий до кінця сезону в «Кривбас», за який зіграв шість матчів у чемпіонаті і допоміг криворіжцям зайняти високе 10 місце у чемпіонаті.

Проте, після повернення до Дніпропетровська у сезоні 2004-05 Валяєв не зіграв за основну команду жодного матчу, тому відразу після його закінчення влітку 2005 року перейшов на правах вільного агента у харківський «Металіст»[2].

У першому ж сезоні сезоні Валяєв став часто виходити на поле і допоміг новому клубу здобути 5 місце у чемпіонаті, після чого, ставши одним з лідерів команди, шість разів поспіль здобував разом з командою бронозві медалі чемпіонату і двічі доходив до півфіналу національного кубку.

Сергій Валяєв на матчі чемпіонату проти луганської «Зорі». 8 квітня 2011 року

Влітку 2012 року, після завершення контракту, покинув харківський клуб[3].

У статусі вільного агента Валяєв відправився на перегляд у «Ворсклу»[4], проте через конфлікт з керівництвом не підписав контракт[5] і 17 липня 2012 року підписав контракт з ужгородською «Говерлою»[6] і 21 липня дебютував за західноукраїнський клуб у матчі чемпіонату проти донецького «Шахтаря», вийшовши на заміну на 56 хвилині замість Давіда Одонкора[7].

Проте вже 24 липня Валяєв перейшов до київського «Арсеналу», який того сезону вперше в своїй історії стартував у єврокубках[8]. 29 липня 2012 року дебютував за київський клуб у третьому турі чемпіонату України в матчі проти луганської «Зорі», в якому «каноніри» виграли з рахунком 3-1, а Валяєв вийшов на заміну на 70 хвилині замість Євгена Шахова[9].

Наприкінці серпня 2013 року перейшов до харківського «Геліоса», який виступає у Першій лізі України[10]. Дебютував за харків'ян 31 серпня 2013 року, в матчі проти охтирського «Нафтовика-Укрнафти». У листопаді 2013 покинув харківський клуб[11], провівши лише вісім матчів в чемпіонаті.

Почав викликатись до збірної у 30-ти річному віці. Дебютував у складі збірної України 19 листопада 2008 року у товариському матчі зі збірною Норвегії, який завершився перемогою українців з рахунком 1-0, а сам Валяєв відіграв весь матч[12].

А вже у другому матчі за збірну, що відбувся 10 лютого 2009 року, Валяєв забив свій єдиний гол за збірну в товариському матчі зі збірною Словаччини, відкривши рахунок на десятій хвилині гри[13].

Останній третій раз Валяєв у збірній зіграв проти збірної Англії на стадіоні «Вемблі» 1 квітня 2009 року в рамках матчу кваліфікаії на ЧС-2010. Валяєв вийшов у стартовому складі одним з трьох опорних півзахисників і був замінений на 61 хвилині на атакувального півзахисника Сергія Назаренка, так як збірна України на той момент програвала з рахунком 0-1.

У 2010 році вирішив припинити брати участь у матчах збірної в зв'язку зі станом здоров'я[14].

5 лютого 2016 року стало відомо, що Валяєв працює головним тренером клубу «Нікополь-НПГУ»[15], але вже влітку того ж року залишив команду[16].

Восени 2016 року очолив молодіжну команду ФК «Металіст 1925» — «Металіст Юніор»[17]. Разом з цією командою у 2018 році виграв Зимовий Чемпіонат Харківської області.

8 травня 2018 року призначений на посаду головного тренера «Металіста 1925»[18]. Команда на той момент була в кризі, але новий тренер зміг мобілізувати колектив та вивів «Металіст 1925» до Першої ліги, завоював бронзові медалі Другої ліги України. 11 вересня того ж року був відсторонений від виконання обов'язків головного тренера харківського клубу[19].

1 жовтня 2020 року став головним тренером херсонського «Кристалу»[20]. 21 листопада того ж року клуб і тренер припинили співпрацю[21].