Фесуненко Ігор Сергійович

Народився в Оренбурзі, дитинство провів у Москві та Запоріжжі, під час війни жив на Уралі[1].

У 1950 році закінчив середню школу № 50 Ленінського району Запоріжжя.

У 1955 році закінчив московський Історико-архівний інститут за спеціальністю «історик-архівіст». Наступні два роки служив у лавах Радянської армії.

З 1957 по 1963 роки працював у Головному архівному управлінні.

Позаштатно співпрацював з «Комсомольською правдою» і з Держтелерадіо СРСР, де в 1963 році став співробітником латиноамериканської редакції (Фесуненко на той момент володів іспанською мовою). Був направлений в Бразилію, де став вивчати португальську мову.

З 1966 року — власний кореспондент Держтелерадіо СРСР з країнами Південної Америки (корпункт в Ріо-де-Жанейро)[2].

У 1971 році повернувся до СРСР. З 1973 по 1975 рік — кореспондент Держтелерадіо СРСР на Кубі.

З 1975 по 1979 рік працював у Португалії.

Працював на Центральному телебаченні політичним оглядачем і ведучим таких передач, як «Сьогодні в світі», «Камера дивиться в світ», «Міжнародна панорама», «Час»[3]. На початку 1990-х років працював в Італії.

У 1990-х роках вів передачі на «Маяку», був керівником бригади понеділка у програмі «Доброго ранку» на ОРТ[4]. Коментував фінальний матч чемпіонату світу з футболу 1998 року у Франції на ОРТ в парі з Віктором Гусєвим[5].

На початку 2000-х років працював у прямому ефірі на одному з кабельних московських телеканалів[6]. У 2004—2006 роках вів програму «Головне з Ігорем Фесуненко» на «П'ятому каналі» (Санкт-Петербург)[4].

В останні роки життя вів викладацьку діяльність[7].

Помер 28 квітня 2016 року. Похований на Троєкуровському кладовищі.

Нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову відзнаку», мав звання «почесний радист». Вболівав за футбольні клуби «Ботафого» (Ріо-де-Жанейро) і ЦСКА (Москва).

• Батько Сергій Олександрович Фесуненко працював головним механіком на Запорізькому алюмінієвому заводі, туди переїхали всією сім'єю, коли почалася Велика Вітчизняна війна, їх евакуювали на Уральський алюмінієвий завод — а там батько працював на виробництві алюмінію для літаків[1].
• Мати Євдокія Іванівна Фесуненко закінчила юрфак в Іркутську, була домогосподаркою, у 1944 році повернулася з батьком у Запоріжжя на відновлення заводу[1].
• Сестра Інна Сергіївна (д. Фесуненко)[1].
• Перша дружина Ірина померла[8].
• Дочка Олена Ігорівна (д. Фесуненко) перша дружина (1976—1979) співака та музиканта Андрія Макаревича
• Внучка Юлія закінчила МДІМВ[8].
• Друга дружина Олена[8].

• Игорь Фесуненко. Пеле, Гарринча, футбол…. — М. : Физкультура и спорт, 1970. — ISBN 5-93127-097-3.
• Игорь Фесуненко. Чаша Мараканы. — М. : Молодая гвардия, 1972.
• Игорь Фесуненко. Пост Леонардо. — М. : Молодая гвардия, 1975.
• Игорь Фесуненко. Бразилия и бразильцы. — М. : Мысль, 1976.
• Игорь Фесуненко. Португалия апрельская и ноябрьская. — М., 1977.
• Игорь Фесуненко. По обе стороны экватора. — М. : Молодая гвардия, 1988. — ISBN 5235000595.
• Игорь Фесуненко. Бразильский футбол: до и после Пеле. — М. : Газ.-журн. об-ние «Воскресенье», 1998.
• Игорь Фесуненко. Пеле, Гарринча, футбол - 2. — М. : Олимпия Пресс, 2000. — ISBN 5-93127-097-3.
• Игорь Фесуненко. Бразилия, футбол, торсида. — М. : Олма-Пресс, 2003. — ISBN 5-224-03297-0.
• Игорь Фесуненко. Глубина резкости. Мастер-класс. В 2 книгах. Книга 1. — М. : МГИМО-Университет, 2008. — ISBN 978-5-9228-0408-0.
• Игорь Фесуненко. Глубина резкости. Мастер-класс. В 2 книгах. Книга 2. — М. : МГИМО-Университет, 2008. — ISBN 978-5-9228-0418-9.

• Нефутбольная панорама Фесуненко: пам'яті знаменитого журналіста
• Ігор Фесуненко, інтерв'ю