Варденіс
Вардені́с (вірм. Վարդենիս) — місто на сході Вірменії, розташоване в марзі (області) Ґегаркунік. Розташований на відстані 168 км на схід від Єревана та за 5 км на південний схід від озера Севан.
| Варденіс вірм. Վարդենիս | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 Варденіс взимку | ||||
| Основні дані | ||||
| 40°10′48″ пн. ш. 45°43′12″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Вірменія | |||
| Регіон | Гегаркунік | |||
| Столиця для | Варденісський районd (район СРСР) | |||
| Засновано | 1830 | |||
| Площа | 8,52 км² | |||
| Населення | 12 363 (2008) | |||
| Висота НРМ | 1970 м | |||
| Офіційна мова | вірменська | |||
| Телефонний код | (+3) 74 (269) | |||
| Часовий пояс | UTC+4 | |||
| GeoNames | 616108 | |||
| OSM | ↑364080 ·R (Ґегаркунік, Варденісський район, Novobayazetsky Uyezd) | |||
| Поштові індекси | 1601-1603 | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Варденіс у Вікісховищі | ||||
Історія
Варденіс розташований на території історичної області Содк Великої Вірменії. За легендою, був заснований онуком Хайка Гегамом (вірм. Գեղամ, [geγám]), та названий їм Гегамабак вірм. Գեղամաբակ, [geγamabák]). В IX столітті сюнійський князь Габурн Васак заново відбудував село та перейменував його у Васакашен (вірм. Վասակաշեն). В XVI—XVIII століттях поселення називалося Воскешен (вірм. Ոսկեշեն, тобто «золоте»). На початку XIX століття населення мігрувало у Грузію.
В 1829—1830 рр. в Варденісі осіли переселенці із західновірменського міста Діядін (вірм. Դիյադին, тур. Diyadin).
До 1969 року називався Басаргечар (вірм. Բասարգեչար). З початком Карабаської війни азербайджанці були змушені покинути місто, воног потерпіло від бомбардувань з боку Азербайджану.
Визначні пам'ятки
У місті знаходиться церква Сурб Аствацацин кінця XIX — початку XX століття, побудована на фундаменті заснованої сюнійським князем церкви. Навколо церкви є хачкари і надгробки XIV-XVII століття. В околицях міста — могильники третього - першого тисячоліття до н. е.
Економіка
За 10 км на схід від міста знаходиться Сотське родовище золота — найбільше у Вірменії та одне з найбільших на Кавказі. У самому місті з радянських часів продовжили своє існування лише підприємства харчової промисловості (молочної та хлібопекарської).