Василенко Віктор Леонідович

Народився 31 березня 1947 року у Києві.

З 1970 по 1974 рік — працював на Студії науково-популярних фільмів. З 1974 по 1978 — на телебаченні.

У 1978 році закінчив кінофакультет Київського театрального інституту.

З 1978 року — режисер студії «Укртелефільм».

У 1982 році — став членом Спілки кінематографістів України. У 1985 — Сілки журналістів.

У 2002 році отримав звання «Заслужений діяч мистецтв України».

З 2004 року — головний режисер Державної телерадіокомпанії «Культура».

Помер у березні 2008 року.

Посмертно — вийшла збірка «Городские сонеты», у якій зібрані російські і українські вірші Василенка[1].

Автор більше ніж сотні документальних фільмів. Зокрема, стрічка «І маленький карнавал наприкінці року…» у 1982 році отримала головний приз Кінофестивалю дитячих і юнацьких фільмів у Івано-Франківську; «Ладо» — у цьому ж році — головний приз Всесоюзногро фестивалю телевізійних фільмів у Єревані; «Валізка» — у 1987 році — головний приз і золоту медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів у Ашхабаді; «Окрема ухвала у справі «N» — у 1990 році — приз журі кінофестивалю «Молодість».

У 1987 році зняв художній фільм «Шанс».

У 1989 році — документальний фільм «Марія Капніст. Три свята», присвячений акторці Марії Капніст.

У 1990 — художній фільм «Портрет» і двосерійнний фільм-драму про життя Катерини Білокур «Буйна» за сценарієм Валентини Лебедєвої.

У 1991 — зняв фільм «Киценька».

У 1992 — за власним сценарієм зняв мелодраму «Натурник».

У 1993 — за сценарієм, написаним спільно з Леонідом Слуцьким, — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!».

У 1994 — «Українські відьми, а також інша нечиста і чиста сила».

У 1995 — «З мороку тисячоліть».

У 1996 — документально-публіцистичний фільм «Вигнання з Раю», який демонструвався на Днях українського кіно у Франції.

У 1998 році — за власним сценарієм зняв кримінальний 10-серійний телесеріал «Посмішка звіра».

Започаткував цикли документальних фільмів-портретів «На кому світ тримається?..», а також телепрограм — «Знімалося кіно...» і «Лунала пісня...».

Фільми 2000–2004 років відзначені нагородами на Міжнародних фестивалях «Вітер мандрів» (Херсон) та «Разом» (Ялта) і Всеукраїнському фестивалі «Калинові острови» (Коблево).

Режисер:

• 1998 — «Посмішка звіра»
• 1995 — «З мороку тисячоліть»
• 1994 — «Українські відьми, а також інша нечиста і чиста сила»
• 1993 — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!».
• 1992 — «Натурник»
• 1991 — «Киценька»
• 1990 — «Портрет»
• 1990 — «Буйна»
• 1987 — «Шанс»

Сценарист:

• 1998 — «Посмішка звіра»
• 1993 — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!» (у співавторстві з Леонідом Слуцьким)
• 1992 — «Натурник»

Актор:

• 1998 — «Посмішка звіра» (епізод)
• 1989 — «Хочу зробити зізнання» (епізод)

• У 2020 році на телеканалі «Глас» вийшла 34-хвилинна програма «Віктор Василенко. Вінок споминів», присвячена Василенку[2].

• Жиліна Л.І. Василенко Віктор Леонідович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 45. — ISBN 966-02-3354-X.
• Сторінка в енциклопедії сайту KINO-КОЛО