Василь Дрозденко

Уперше згаданий у джерелах 1654 року як городовий отаман містечка Ольшанське Ніжинського полку (нині село Олешня Охтирського району Сумської області).

1656 року був сотником у полку білоруського полковника Івана Нечая, брата Данила Нечая. Пізніше перейшов на Подністров'я, діяв переважно поблизу Рашкова, ймовірно, був пов'язаний із Запорозькою Січчю. Один з активних учасників антипольського повстання на Правобережній Україні (див. Повстання правобережне 1664–1665). 1665 розгромив війська гетьмана Правобережної України П.Тетері, після чого той втік до Польщі. Був тоді "запорозьким полковником", а після смерті брацлавського полковника І.Сербина 27 (17) квітня 1665 зайняв його місце.

Після усунення Тетері виявив свої претензії на гетьманську булаву. Дотримувався промосковських позицій, що викликало конфлікт із П.Дорошенком. У ході боротьби засів з великим військом, в якому було чимало сербів і молдован, у містечку Брацлав, тримав оборону понад 2 місяці. 15 жовтня 1665 капітулював, і його привезли до м. Чигирин. У травні 1666 здійснив невдалу спробу втечі до лівобережного гетьмана І.Брюховецького, викравши гетьманську булаву, за що його й було розстріляно за наказом П.Дорошенка.

Був одружений. Можливо, його сином чи онуком був Яків Дрозденко - чорнухинський сотник Лубенського полку (1725 рік).

• Дилогія «Честь і плаха. Сторінки невідомої історії часів великої Руїни (1664-1703 роки)»  — історичний роман Олександра Дмитрука

• Мицик Ю. А. Дрозденко (Дрозд, Дроздецький) Василь // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 466.

• Письменник Олександр Дмитрук. Відеоінтерв'ю редакції AnalyticTV.