Вахнянин Анатоль Климович
Анато́ль (Наталь[1]) Вахня́нин (19 вересня 1841, м. Сенява — 11 лютого 1908, м. Львів) — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст.
| Наталь Вахнянин | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Вахнянин Анатоль Климович |
| Народився |
19 вересня 1841 м. Сенява, нині Польща |
| Помер |
11 лютого 1908 (66 років) м. Львів, нині Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство | Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадсько-політичний діяч, композитор, педагог, журналіст. |
| Відомий завдяки | директор Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка |
| Alma mater | Віденський університет |
| Знання мов | польська |
| Посада | посол до Райхсрату, посол до Галицького сейму |
| Партія | «Народна Рада» |
| перший голова товариства «Просвіта» | |
Життєпис
Народився 19 вересня 1841 року в місті Сеняві, нині Переворський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща (тоді Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) поблизу Перемишля в родині о. Климента Вахнянина та його дружини Кароліни Файт — доньки чеського офіцера.
3 1852 р. навчався у Перемишльській гімназії. 1859–1863 — вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю.
1865 — організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях.
Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, 1867 року організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою.
Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії.
Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта» (8 грудня 1868–1869).
Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл.
1867–1870 — редактор «Правди», «Письма з Просвіти» (1878–1879), співредактор «Діла», організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян» (1891).
24 жовтня 1885 разом з Юліаном Романчуком організував народовську політичну організацію «Народна Рада», яка продовжила ідеї Головної Руської Ради.
1890 — разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині.
1894–1900 — двічі обраний депутатом Райхсрату (австрійського парламенту) від округу № 16 (Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів),[2] у 1895—1901 роках був послом до Галицького сейму від Сокальського повіту.
1903 року заснував Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові (пізніше — Львівська консерваторія) та став його першим директором.
Був засновником і керівником Союзу співацьких і музичних товариств.
Портрет Анатоля Вахнянина намалював художник Корнило Устиянович.[3]
Родина
Племінник Анатоля Вахнянина, Богдан — також згодом відомий композитор, автор низки хорових творів на слова Шевченка.
По материнській лінії походив з роду Вейтів. Його дід, капітан австрійської імператорської армії Ігнацій Вейт (1764—1831 рр.), який народився у північній Чехії в м. Грюліх (нині Краліки), служив у полку, з яким пройшов через Сілезію та Західну Галичину до Ярослава та Перемишля. Помер у 1831 р. У Перемишлі під час епідемії холери. Серед інших родичів Анатоля Вахнянина по цій лінії, онуком рідного брата його матері Вільгельма був прем'єр-міністр Польщі Казимир Світальський[4].
Творчий доробок
Автор опери «Купало» (1870–1892, поставлена 1929 року в Харкові), музики до драм Тараса Шевченка «Назар Стодоля», Федора Заревича «Бондарівна», хорів, пісень, а також літературних творів — «Три тополі», «Оповідання і гуморески» (1902), «Споминів з життя» (1908), шкільних підручників.
Автор музики до відомої пісні «Шалійте, Шалійте, скажені кати!» (1889 р.).
Пам'ять
У 1991 році у Львові на честь Вахнянина була названа вулиця. Також на його честь названі кілька вулиць в інших містах України.
Примітки
- 5. Наталь Вахнянин, канд. проф. тепер посоло до ради державної // Альманах в память 30-их роковин основаня товариства «Січ». Відень: Українське академічне товариство «Січ» у Відні. 1899. 241 стор.: С. 8
- Kurzbiografie Wachnianyn (Wachnjanyn, Vachnjanyn), Anatol
- Дуда І., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Устиянович Корнило Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 500. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Kaczmar W., Szkice z historii naszego rodu. Lwów 2009, str. 39, tłumaczenie Jerzy Hrycyk — Kraków 2012 r. str. 15-16.
Джерела
- Батенко Т. Анатоль Вахнянин: біля джерел національного відродження. — Львів, 1998.
- Горак Я. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (Климович) // Франківська енциклопедія : у 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 233—239. — ISBN 978-966-914-034-0.
- Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 138.
- Кізченко В. І. Вахнянин Анатоль Климентійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 450. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Вахнянин Анатоль Климович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 107. — ISBN 5-88500-042-5.
- Пархоменко Л. Вахнянин, Анатоль // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 315
Посилання
- Вахнянин Анатоль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.