Ващенко Костянтин Олександрович

Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Політологія», диплом з відзнакою (1995 р.); Північно-Західну академію державної служби (м. Санкт-Петербург) за спеціальністю «Державне і муніципальне управління» (заочно, 1998 р.).

25 лютого 1994 — прийняття присяги державного службовця.

1993–1994 — спеціаліст I категорії Міністерства у справах національностей та міграції.

1994–1996 — помічник-консультант народного депутата України Олександра Ємця.

1996–1998 — головний консультант апарату Ради національної безпеки і оборони.

1998–2001 — начальник відділу Юридичної міжнародної служби, помічник-консультант народного депутата України.

2001–2002 — начальник управління, заступник директора державного департаменту з питань молодіжної та сімейної політики Державного комітету у справах молоді, спорту і туризму.

2002–2003 — перший заступник голови Державного комітету у справах сім'ї та молоді — директор державного департаменту з питань молодіжної політики[2].

Розроблено Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004—2008 роки», яким вперше на законодавчому рівні було запроваджено системний та комплексний підхід у сфері реалізації державної молодіжної політики. Ініційовано та здійснено реформування системи державної підтримки програм і проектів молодіжних громадських організацій, а саме запровадження конкурсного механізму надання відповідного бюджетного фінансування.

2003–2007 — перший заступник голови Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва[3].

Забезпечено імплементацію законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», спрямованих на поліпшення підприємницького середовища в країні. Було проведено першу масштабну дерегуляцію, внаслідок якої було скасовано понад 5,5 тисяч неефективних та шкідливих для бізнесу регуляторних актів. Підготовлено першу Національну доповідь «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні». Організовано проведення форумів «Влада і бізнес — партнери».

2007–2009 — голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва[4].

Ініційовано та розроблено реформаторський Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (2007 р.), впровадження якого впорядкувало і суттєво скоротило перевірки суб'єктів підприємництва з боку контролюючих органів.

2009–2010 — радник Прем'єр-міністра України[5].

2010–2011 — заступник Міністра праці та соціальної політики[6].

Налагоджено конструктивний діалог з громадськими організаціями, що опікуються захистом законних прав та інтересів осіб, постраждалих внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті чого було розроблено та схвалено низку нормативно-правових актів, спрямованих на поліпшення соціального становища «ліквідаторів».

2011–2014 — перший віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України.

Удосконалено систему наукової діяльності у Національній академії.  Організовано підготовку і видання низки базових підручників у галузі знань «державне управління», зокрема «Державна служба» (у 2-х томах), «Державне управління» (у 2-х томах), «Державна політика», «Регіональне управління» та інших.

2014–2019 — голова Національного агентства з питань державної служби[7][8].

Розроблено новий Закон України «Про державну службу» (2015 р.), що заклав фундамент для реформування цього ключового інституту державного управління за європейськими стандартами на принципах професіоналізму, політичної нейтральності, доброчесності та орієнтованості на інтереси громадян. З метою імплементації закону забезпечено прийняття понад 30 нормативно-правових актів, зокрема щодо конкурсного добору, професійної адаптації, оплати праці та навчання державних службовців. Запроваджено компетентнісну модель управління людськими ресурсами на державній службі. Утворено і забезпечено функціонування Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Вирішено питання щодо виокремлення галузі знань 281 «Публічне управління та адміністрування»  та включення її до переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Засновано Українську школу урядування.

2019–2020 — державний секретар Міністерства фінансів.

Забезпечено організаційний та кадровий супровід процесу реорганізації Державної фіскальної служби та створення нових Державної податкової служби та Державної митної служби. Здійснено передачу до сфери управління Міністерства фінансів Університету ДФС (м. Ірпінь) з метою створення якісних умов для підготовки кадрів у сфері державного управління публічними фінансами. Впроваджено сучасні підходи щодо оцінювання, матеріального заохочення та професійного розвитку державних службовців апарату Міністерства фінансів.

з липня 2020 по січень 2022 обіймав посаду державного секретаря Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

19 січня 2022 призначений на посаду державного секретаря Міністерства оборони України.

Державний службовець І рангу (2014 р.)

1995–1998 — аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1999 — захистив дисертацію на тему «Політичні технології як чинник демократичного розвитку суспільства», здобувши науковий ступінь кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 — політичні інститути та процеси.

2000–2009 — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Інституту вищої освіти НАПН України.

2009 — захистив дисертацію на тему «Теоретико-методологічні засади і засоби забезпечення політичного аналізу і прогнозування в сучасній Україні», здобувши науковий ступінь доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.01 — теорія та історія політичної науки.

2010 — отримав вчене звання професора.

2009–2013 — завідувач кафедри політології та державного управління Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

З 2015 — Голова експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки з державного управління.

2016 — обраний членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук України, відділення професійної освіти і освіти дорослих.

З 2018 — професор кафедри державного управління Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автор і співавтор понад 150 наукових робіт з політології і державного управління.

1992–1998 — член правління ВГО «Асоціація молодих українських політологів і політиків».

1997–2003 — голова ВГО «Народно-демократична ліга молоді».

Ініційовано та реалізовано низку проектів для молоді і студентства, найвідомішими серед яких є «Студентська республіка», «Доброчинні студентські загони», «Всеукраїнський турнір з міні-футболу серед студентських команд на кубок Президента України».

2006–2011 — член правління ГО «Інститут підтримки регуляторної реформи».

Одружений, виховує сина.

Батьки:

Галина Василівна (1946—2007) — інженер-технолог. Працювала на Київському радіозаводі.

Олександр Петрович (нар. 1946) — доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Працює в Державному університеті телекомунікацій.

Захоплення: музика, інтелектуальні ігри, гірські лижі.

• Орден Данила Галицького;
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України;
• Почесна грамота Верховної Ради України;
• Заслужений економіст України;
• Грамота Київського міського Голови .

• Сайт Міністерства оборони України

• Сайт Нацдержслужби
• У Нацдержслужбі України відбулося офіційне представлення Голови Національного агентства України з питань державної служби Костянтина Ващенка