Вегера Геннадій Петрович

Генна́дій Петро́вич Веге́ра (нар. 19 травня 1980(19800519) — 10 січня 2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Геннадій Вегера
 Солдат
Загальна інформація
Народження 10 травня 1980(1980-05-10)
Волочиський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 10 січня 2018(2018-01-10) (37 років)
Псевдо «Зелений»
Військова служба
Роки служби 2014-2015; 2016-2018
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 34 ОМПБ
Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1980 року у селі Курилівка (Волочиський район, Хмельницька область). Закінчив СПТУ № 21 в Полтаві, здобув фах електрогазозварювальника. Протягом 1998—2000 років служив у 3-му полку СпП (Старий Крим). В 2001—2006 роках працював у спецпідрозділі воєнізованої охорони. По тому — у товаристві «Аграрна компанія 2004».

На фронт пішов добровольцем — не брали в армію через стан здоров'я; тоді Геннадій травнем 2014 року приєднався до 34-го батальйону територіальної оборони. Солдат, старший стрілець 3-го відділення, 1-й взвод 3-ї мотопіхотної роти. Воював поблизу Горлівки. У березні 2015-го відряджений до 128-ї бригади в Краматорськ — охороняв штаб. На Луганщині зазнав важкого поранення ніг, після лікування проходив службу у підрозділі охорони — здійснював супровід військових медиків. З осені-2016 знову перебував на передовій, у травні 2017 повернувся до 34-го батальйону, поблизу Донецького аеропорту.

10 січня 2018 року загинув під час виконання бойового завдання — від мінно-вибухової травми внаслідок підриву БРДМ-2 на невстановленому вибуховому пристрої поблизу Пісків (Ясинуватський район); тоді техніка долала річку. Підрив був настільки потужним, що БРДМ перевернулась, а її частини розкидало на відстань більш як 200 метрів. Тоді ж загинув солдат Віктор Сухін.

Похований у селі Курилівка.

Без Геннадія лишились мама, брат, сестра та дружина — з двома доньками від попереднього шлюбу і їх спільна донька (2018 року пішла у 1-й клас).

Нагороди та вшанування
  • Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року за «особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року за «особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[3].
  • 18 травня 2018 року у селі Курилівка біля сільського будинку культури відкрито меморіальну дошку[4][5].

Примітки
  1. Вегера, Сухін, Анадимб. Хто вони — троє бійців ЗСУ, загиблих 10 січня
  2. Указ Президента України від 6 квітня року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. Указ Президента України від 5 листопада року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Волочиська районна рада. volorada.gov.ua. Процитовано 10 січня 2021.
  5. Волочиська міська об'єднана територіальна громада. volochyska-gromada.gov.ua. Процитовано 10 січня 2021.
  6. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022.
  7.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 10 січня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.