Векленко Олег Анатолійович

Олег Анатолійович Ве́кленко (нар. 17 серпня 1950, Бурея) — український графік, художник-дизайнер, педагог; член Спілки художників України з 1983 року; президент Міжнародної триєнале екологічного плаката і графіки «4-й Блок» з 1991 року; член-кореспондент з 2009 року та дійсний член з 2017 року Національної академії мистецтв України[1].

Векленко Олег Анатолійович
Народження 17 серпня 1950(1950-08-17) (71 рік)
Бурея, Бурейський район, Амурська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр плакат і книжкова графіка
Навчання Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність графік
Вчитель Сизиков Валентин Васильович і Мартинець Олександр Васильович
Працівник Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Член Національна спілка художників України і Національна академія мистецтв України
Нагороди

Біографія

Народився 17 серпня 1950 року в селищі міського типу Буреї Бурейського району Амурської області РРФСР СРСР (тепер Росія). У 1972 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут за спеціальністю «Промислове мистецтво»[1] (викладачі Василь Сизиков, Олександр Мартинець, Володимир Ненадо).

З 1977 року — викладач, старший викладач, доцент з 1990 року кафедри графічного дизайну Харківського художньо-промислового інституту, професор з 1993 року. Впродовж 2000–2003 років завідувавав кафедрою графічного дизайну Харківської державної академії дизайну і мистецтв, а з 2004 року — професор цієї ж кафедри[1]. Автор методичних посібників для спеціалізації «Графічний дизайн»[1].

Творчість

Працює у галузі плаката, станкової і книжкової графіки, у галузі рекламної графіки на основі комп'ютерних технологій та сучасного дизайну, де створив власний стиль. Серед робіт:

плакати
  • «Гонка озброєнь — загроза миру» (1982, Музей плаката у Лахті, Фінляндія);
  • «…І землю, і пісню свої — захистим!» (1985);
  • «Завтра буде пізно! Допоможіть дітям Чорнобиля сьогодні» (1992);
  • «26. 04. 86. Поможи!» (1993);
живопис;
  • «Чайки у скелях» (1990);
  • «Ольвія» (1990);
  • «Луки на заході сонця» (1990);
  • «Сріблясті сутінки. Карелія» (1992);
театральні афіші до опер
оформлення книг
  • «Синам у дорогу» М. Чорного (Харків, 1979);
  • «Полтавські самоцвіти» В. Фурмана (1982);
  • збірка оповідань «Орлята» (Харків, 1987);
  • «Хуже радиации» С. Мирного (Харків, 2001);
графічні серії
  • «Ласпі» (1990);
  • «Сухі квіти» (1990);
  • «Вода і камінь» (1991);
  • «Пейзажі Карелії» (1992—1996);
  • «Похмурий день. Озеро Онега» (1994);
  • «Ісихея» (1996);
  • «Небесна феєрія» (1996);
  • «Знаки» (2000);
дизайнерські проєкти
  • розробка графічного стилю «Всеукраїнського трієнале мистецтв» (Київ, 1998);
  • дизайн ювілейного альбому-каталогу до 60-річчя Харківської організації Національної спілки художників України «Мистецькі шляхи Харківщини» (1998);
  • дизайн альбому харківських живописців «Ідеальний пейзаж» (2005);
  • розробка графічного стилю видань Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (2007).

Брав участь у міжнародних мистецьких виставках з 1993 року. Персональні виставки пройшли у Харкові у 1998 і 2000 роках.

Окремі роботи зберігаються у Харківському художньому музеї.

Відзнаки
  • Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1986 року;
  • Лауреат муніципальної премії імені Василя Єрмілова (2006);
  • Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів дизайну.
  • Нагороджений Золотою медаллю Академії мистецтв України (2006)[1].

Примітки
  1. Національна академія мистецтв України.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.