Велика Фосня

Село розташоване за 6 кілометрів на південь від районного центру міста Овруч у верхів'ї річки Вільшанка на обох її берегах та належить до найстаріших поселень краю. Місцевість знаменита історією — артефакти курганів початку та другої половини минулого тисячоліття (останні зруйновані в другій половині 20-го століття)[2].

Поряд з селом проходять залізниця (Санкт-Петербург — Одеса), автомагістраль Мозир — Житомир.

Перша писемна згадка про село відноситься до 16-ст. В 1561 році поміщицьке село Фосня разом з Гладковичами є власністю Харленських. В 1683 році село належить до Прушиньських. Пізніше до Байковських і Снєжків. Про вік села свідчать археологічні знахідки на його землях, датовані 11 ст.[2]

Після подій 1648 року відбувся поділ маєтностей краю поміж братами Немиричами. Норинськ, Велика і Мала Хайча, Бондари, Велика Фосня і Потаповичі дісталися середньому з братів — Владиславові[1].

Один з 2-х відомих на Овруччині округів копного суду знаходився в с. Гошів, до цього округу належало с. Велика Фосня (Хвосня)[3].

В селі, на початку ХХ століття, на території старої школи, була дерев'яна церква[1].

В Великофоснянській сільській раді станом на 1932 р. було колективізовано 17,4 % господарств[4]. Формування колгоспів відбувалося за рахунок відчуженого та усуспільненого майна селян. Під час голоду виконання хлібозаготівель в Великофоснянській сільській раді станом на 01.01.1932 р. сягнуло 110 %. Врожай того року селяни зібрали як звичайно, проте через його примусове відчуження на користь держави померла значна кількість мешканців. Ті, що вижили, харчувалися прихованими припасами (яких було обмаль), мерзлою картоплею, висівками, лободою тощо[4]. Мешканці села пам'ятали голод 1922, 1932 і 1947 років, але відзначали, що найстрашнішим був голод 1932 р.[5].

У Великій Фосні перед війною дислокувався 94-й авіаційний полк 62-ї авіаційної дивізії[6]. Поряд з кладовищем с. Костюшки був аеродром, на якому базувалась значна кількість військових літаків. Цей об'єкт був знищений в перші дні війни.^{[джерело?]}

Під час війни в районі села діяли загони УПА, у яких брали участь і представники місцевої громади.^{[джерело?]}

До 13 квітня 2017 року — адміністративний центр Великофоснянської сільської ради Овруцького району Житомирської області[7].

• Криничка. Біля села, джерело цілющої, прозорої та прохолодної води.
• Кургани. Датою їх виникнення вважають Х-ХІІ ст.[8]. В курганах села віднайдена завушниця. Дата її виготовлення — 1100—1200 роки. Завушниця ажурна, прикрашена кошиками, виготовлена з бронзи, має сліди посріблення. Завушниця зберігається в Варшавському археологічному музеї[9]. Під керівництвом українського археолога Вікентія Хвойки в 1911 р. проводилися дослідження курганів, розташованих в володінні Снєжкової. Насипи курганів були різними за висотою (1,4-4 м) та за діаметром (до 7 м). Інвентар поховань (скроневі кільця, сережки, поясні та нагрудні пряжки, ножі, ножиці, сокири, глиняний посуд тощо) автор досліджень датував ХІ-ХІІ ст.[2].
• Пам'ятка тисячоліть. Неподалік кринички, на невисоких пагорбах, врослі глибоко в землю лежать масивні споконвічні каміння пісковику на поверхні якого добре помітні сліди, що дуже нагадають відбитки стоп людини. Існує гіпотеза, що сліди на каменях були залишені людьми мезозойської ери 100—150 мільйонів років тому. Геологічні дослідження цієї місцевості, що проводилися ще в 1913 році, припускають, що у вказаному місці 10-12 мільйонів років тому розташовувалося велике озеро. Ймовірно, що скам'янілий мул є доказом цього феномена^{[джерело?]}.

• 
  Пам'ятник полеглим
• 
  Школа
• 
  Дитячий садок
• 
  Дорога до місцевої кринички
• 
  Дорога з Костюшок до Овруча
• 
  Верхів'я водосховища

• Антон Мадейський (1862—1939) — скульптор, медальєр, художник, автор зображень на монетах міжвоєнного періоду Польщі.
• Ковжун Павло Максимович (1896—1939) — графік, маляр, мистецтвознавець, редактор, громадсько-політичний і культурно-мистецький діяч, був редактором журналів «Митуса» і «Мистецтво».
• Покальчук Володимир Феофанович (1875—1983)  — український діалектолог, краєзнавець, педагог, дослідник життя і творчості Лесі Українки.
• Гіроль Микола Миколайович (англ. Mykola Hirol; нар. 10 травня 1950) професор, доктор технічних наук — фахівець у галузі очищення води в товщі фільтрувального шару, відстійниках, циклонах, магнітному полі; технології будівельного виробництва; об’єкти осушувальної і зрошувальної гідромеліорацій.

• Вели́ка Фо́сня // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.515-516

• Сільський ревізор. Велика Фосня