Великий Лукавець
Великий Лу́кавець[2] (деколи — Лукавець-Великий) — гірська річка в Україні, у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Права притока Бистриці Солотвинської, (басейн Дністра).
Великий Лукавець | |
---|---|
| |
48°40′20″ пн. ш. 24°28′52″ сх. д. | |
Витік | на північних схилах безіменної гори (810,8 м) |
• координати | 48°38′47″ пн. ш. 24°25′34″ сх. д. |
Гирло | Бистриця Солотвинська |
• координати | 48°44′14″ пн. ш. 24°30′01″ сх. д.[1] |
Похил, м/км | 11 |
Басейн | Дністра |
Країни: | Україна |
Регіон | Надвірнянський район |
Довжина | 17 км |
Площа басейну: | 50,0 |
Ідентифікатори і посилання | |
Опис
Довжина річки 17 км, похил річки 11 м/км, площа басейну водозбору 50,0 км². Відстань від гирла основної річки до місця впадіння — 35 км[3], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 11,47 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,48 [4]. Формується багатьма гірськими струмками. Річка тече у гірському масиві Ґорґани.[джерело?]
Починається біля гори Лукавець, поблизу сіл Бабче та Жураки колишнього Богородчанського району Івано-Франківської області[2].
Бере початок на північних схилах безіменної гори (810,8 м). Спочатку тече переважно на північний схід через Бабче, понад плоскогір'єм (546,0 м), через Молодків[5] і повертає на північний захід. Далі тече через Старуню і у Ластівці впадає у річку Бистрицю Солотвинську, ліву притоку Бистриці.[джерело?]
Історія
Станом на 1914-ий рік, в дослідженні соляних копалень сіл Старуня, Молодків, Гвізд, згадуються річки Лукавець Великий та Лукавець Малий[6].
Примітки
- mapa-turystyczna
- Словник гідронімів України.— К.: Наук. думка, 1979. с. 92. Процитовано 24 грудня 2020.
- Каталог річок України. К. : Видавництво АН УРСР, 1957. С. 39
- Вигляд річки на google.com.ua/maps
- Вигляд річки на карті генштабу maps/genshtab/m-35-121.jpg
- Bayger (1914). Wykopaliska Staruńskie Son mamut (Elephas primigenius Blum) i Nosorożec włochaty (Rhinoceros antiquitatis Blum. s. tichorhinus Fisch) wraz z współczesną florą i faunaą. (пол.). Kraków: Muzeum imienia Dzieduszyckich we Lwowie. с. 16–18.