Веліхов Євген Павлович

Євге́н Па́влович Ве́ліхов (нар. 2 лютого 1935(19350202), місто Москва, Російська Федерація) радянський і російський вчений, фізик-теоретик, віцепрезидент АН СРСР і РАН, директор Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова, президент (почесний президент) Національного дослідницького центру «Курчатовський інститут». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1990 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 10-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1968). Член-кореспондент Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 26.11.1968). Академік Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 26.11.1974). Герой Соціалістичної Праці (1.02.1985). Герой праці Російської Федерації (30.01.2020).

Веліхов Євген Павлович
Народився 2 лютого 1935(1935-02-02) (86 років)
Москва, СРСР
Громадянство  СРСР,  Росія
Національність росіянин
Діяльність фізик, фізик-ядерник, політик
Галузь атомна фізика
Alma mater фізичний факультет МДУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчене звання професор, Список академіків АН СРСР, академік Російської академії наук, Prof.d, академік АН СРСР, 1974 і 1991
Науковий керівник Прохоров Олександр Михайлович
Відомі учні Vladislav Panchenkod
Знання мов російська
Заклад Курчатовський інститут
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР, ЦК КПРС, Болгарська академія наук, Громадська палата РФ першого складу (2006-2008)d, second Civic Chamber of the Russian Federationd, third Public Chamber of the Russian Federationd, fourth Public Chamber of the Russian Federationd і Fifth Public Chamber of the Russian Federation (2014-2017)d
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині інженера. Дитячі роки провів у місті Молотовську (тепер — Сєверодвинську) Архангельської області, де працював батько. Закінчив у Москві середню школу № 49 Фрунзенського району.

У 1958 році закінчив фізичний факультет Московського державного університету (МДУ) імені Ломоносова. З 1958 по 1961 рік навчався в аспірантурі МДУ.

З 1961 року працював молодшим науковим співробітником в Інституті атомної енергії імені І. Курчатова; в 1962 році став завідувачем відділом, пізніше обіймав посади завідувача лабораторією та з 1971 року — заступника директора з наукової роботи Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова.

У 1966 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. З 1968 року — професор кафедри атомної фізики, фізики плазми та мікроелектроніки фізичного факультету Московського державного університету імені Ломоносова, в 1973—1988 роках — завідувач кафедрою.

Член КПРС з 1971 року.

У 1971—1978 роках — директор філії Інституту атомної енергії — Магнітної лабораторії АН СРСР (нині — Державний науковий центр РФ Троїцький інститут інноваційних і термоядерних досліджень) в місті Троїцьку Московської області.

У 1972 році заснував на факультеті аерофізики і космічних досліджень Московського фізико-технічного інституту кафедру плазмової енергетики. У 1976 році на базі цієї кафедри в Московському фізико-технічному інституті був заснований новий факультет проблем фізики та енергетики (ФПФЕ). У 1976—1986 роках — декан, з 1986 року — науковий керівник ФПФЕ. У 1981—1988 роках — співголова спільної комісії АН СРСР і Національної академії наук США зі стратегічних питань.

З 1977 року — голова ради молодих вчених і фахівців ЦК ВЛКСМ. З 1980 року — голова програмного комітету «Фізика, хімія і механіка поверхні» при Президії АН СРСР.

З 1978 по 1996 рік — віцепрезидент Академії наук СРСР (РАН). Одночасно з 1985 року — академік-секретар відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації АН СРСР.

У 1983—1988 роках очолював Комітет радянських вчених на захист миру, проти ядерної війни.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 лютого 1985 року за великі заслуги в розвитку фізичної науки, підготовці наукових кадрів і в зв'язку з п'ятдесятиліттям з дня народження академіку Веліхову Євгену Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1988—1991 роках — директор Інституту атомної енергії імені І. В. Курчатова, у 1992—2015 роках — президент Російського наукового центру «Курчатовський інститут», з 2015 року — почесний президент Національного дослідницького центру «Курчатовський інститут».

На початку 1990-х років Євген Веліхов запропонував створення компанії «Росшельф» на базі «Газпрому» і підприємств атомної підводного кораблебудування для розвідки і видобутку вуглеводнів на Арктичному шельфі Росії, з 1992 по 2001 рік був головою Ради директорів «Росшельф». При його активній підтримці проектувалася і будувалася перша в країні морська льодостійка платформа «Прирозломна», на якій з 2014 року ведуть видобуток нафти в Баренцевому морі.

З 1992 по 2001 рік був головою Ради з технічного проєктування міжнародного термоядерного експериментального реактора ITER, у 2006 році став членом міжнародної Ради (ІТЕР) від Росії. З 2010 по 2012 рік — голова ради ІТЕР, з 2010 року — член Консультативної наукової ради фонду «Сколково».

Ініціатор створення в 2011 році Асоціації сприяння науці (РАСН) і голова її президії. У 2014—2015 роках — президент Міжнародної асоціації економічних та соціальних рад і схожих інститутів (AICESIS), у 2016 році — член президії AICESIS.

У 1991 році Євген Веліхов заснував в Росії відділення міжнародної громадської організації «Досягнення молодих», з 2003 року став членом міжнародної Ради цієї організації. Був також президентом Міжнародного громадського фонду «За виживання і розвиток людства», членом Ради директорів Всесвітньої освітньої асоціації Junior Achievement, президентом російського відділення «Міжнародного центру наукової культури  — Всесвітньої лабораторії».

З 2005 по 2014 рік — секретар Громадської палати Російської Федерації, з 2014 року — її почесний секретар. Член Ради при Президентові Російської Федерації з науки і освіти.

Указом президента Російської Федерації № 70 від 30 січня 2020 роки за особливі трудові заслуги перед державою і народом Веліхову Євгену Павловичу присвоєно звання Героя праці Російської Федерації з врученням знаку особливої ​​відзнаки - золотої медалі «Герой праці Російської Федерації».

Автор понад 200 наукових публікацій, ряду винаходів і відкриттів. Його основні наукові праці стосуються галузі фізики низькотемпературної плазми, магнітної гідродинаміки, проблеми керованого термоядерного синтезу. Головний редактор журналу «Поверхність. Фізика, хімія, механіка» РАН (з 1991), член редколегії ілюстрованого науково-публіцистичного та інформаційного журналу «Наука в Росії».

Іноземний член Болгарської академії наук (1989), почесний член Угорської академії наук (1988), Королівської академії технічних наук Швеції (1981), Дрезденського технологічного університету (НДР, 1988). Почесний громадянин міст Ріно (США) і Пловдив (Болгарія). Медаль імені М. Фарадея (Велика Британія).

22 вересня 1979 року ім'я «Веліхов Євген Павлович» було присвоєно астероїда № 3601.

Нагороди і звання

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.