Веннівер Буш

Веннівер Буш (англ. Vannevar (/væniːvɑːr/) Bush, часом також Венівар Буш, Ванневар Буш; 11 березня 1890 28 червня, 1974)  — американський інженер, винахідник і адміністратор науки, що під час Другої світової війни очолював Управління з наукових досліджень і розробок США (англ. Office of Scientific Research and Development), один із ініціаторів і керівників на початковому етапі Мангеттенського проєкту. Відомий також працями з розробки аналогових обчислювальних машин. Засновник руху науковців США, що привів до створення Національного наукового фонду.

Венівар Буш
Vannevar Bush
1940-й рік
1940-й рік
Народився 11 березня 1890(1890-03-11)[1][2][…]
Еверетт, Массачусетс, США
Помер 30 червня 1974(1974-06-30)[1][2][…] (84 роки)
Белмонт, Массачусетс, США
·пневмонія
Поховання Массачусетс
Країна  США
Діяльність інформатик, винахідник, політик, викладач університету, інженер
Alma mater Університет Тафтса, Массачусетський технологічний інститут
Галузь Футурологія
Заклад Массачусетський технологічний інститут
Посада голова[3][4]
Вчителі Артур Едвін Кеннеллі
Аспіранти, докторанти Клод Шеннон, Frederick Termand[5], John B. Russell, Jr.d[5], Frederick Samuel Dellenbaugh, Jr.d[5], Samuel Hawks Caldwelld[5], Harold Locke Hazend[5] і Charles Lambert Mannebackd[5]
Членство MIT Corporationd[6], Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[7], AAAS[7], Американське фізичне товариство[7] і Національна академія наук США
Нагороди

орден Почесного легіону

медаль Едісона (1943)

медаль Джона Фріца

Премія Вільяма Проктера за наукові досягненняd (1954)

Гіббсівська лекціяd (1935)

Національна зала слави винахідників США

Премія Джона Картиd (1953)

Медаль Гувера (1946)

медаль Голлі (1943)

Q21662000? (1928)

медаль Джона Скотта (1943)

Washington Awardd (1946)

National Academy of Engineering Founders Awardd (1966)

член Американського фізичного товариства

Public Welfare Medal (1945)

IRI Medald (1949)

Автограф

 Веннівер Буш у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1890 року в родині священника. Обоє його дідусів були капітанами китобійних суден, від яких, за його словами йому передались амбіції керівника.[8]

Вступив до Університету Тафтса.[9]

В 1931 році створив перший у світі аналоговий електрично-механічний комп'ютер, який міг розв'язувати диференційні рівняння, що містили до 18-ти змінних.[10]

Після війни Буш займався адміністративною роботою. У 1940-ті він був президентом Об'єднаної ради з досліджень і розробок військового і морського відомств, головою ради з питань розробок Національного управління військовими установами, очолював Американський транснаціональний телекомунікаційний конгломерат (АТ&Т).

З 1950-го Буш директор Національного наукового фонду (NSF), якому було уготовано в майбутньому зіграти важливу роль в становленні інтернету. Пізніше він був членом наглядової ради цієї організації.

Останні роки діяльності Буша пов'язані з Массачусетським технологічним університетом. У 1957 -1959 роках Буш був президентом MIT. З 1959 року і до кінця свого життя він залишався почесним президентом інституту.

Лінійна модель інноваційного процесу

В 1944 році президент Рузвельт запропонував Бушу визначити рекомендації для організації американської науки в мирний час[11]. У липні 1945 року Буш відправляє президенту, тепер вже Гаррі Трумену, меморандум під красномовною назвою "Наука — нескінченний рубіж", підготовлений за підтримки чотирьох спеціально створених для цього комітетів. У вступі до меморандуму Буш оптимістично заявляв: «Перед нами безкінечна дорога розуму, і, якщо ми станемо первопрохідцями з тим же баченням, змістом і прагненнями, з якими ми вели велику війну, ми зможемо забезпечити більш повну і плодотворну зайнятість і більшу повне і плодотворне життя для всіх американців».

У цьому меморандумі Буш виступив за фінансування з державного бюджету фундаментальних наукових досліджень, що проводяться спільно з університетами та промисловими підприємствами. Він висловив пропозицію, що «державні інтереси в областях науки та освіти можуть бути найкращим чином досягнуті у створенні Національного наукового фонду», що в подальшому став основою організації американської науки.

У цьому меморандумі Буш відстоює точку зору, що в мирний час наука вимагає принципово іншої моделі організації наукових досліджень. Вчений розкритикував організаційну структуру науки, успішну для періоду війни.

Основні тези меморандуму:

  • Уряд має підтримувати фундаментальні дослідження; фінансувати слід конкретних вчених, а не проєкти;
  • Кошти повинні виділятися тим організаціям, де дослідження проводяться в обстановці відкритості;
  • Необхідно фінансувати найбільш перспективні дослідження підтримкою студентів, які присвячують свій час науці, в залежності від службового списку та фінансових можливостей.

Буш був впевнений, що в післявоєнній ері благоспроможність націй буде в значній мірі залежати від розвитку малого бізнесу, що активно застосовує нові знання. З цієї причини він вважає необхідним протидіяти практиці, коли найбільші корпорації використовували патентну систему для того, щоб не пускати малі фірми на нові дохідні технологічні ринки.

Меморандум був з інтересом сприйнятий громадськістю, але далеко не всі схвалили поради та пропозиції. У сенаті були включені два законопроекти: закон сенатора Магнуса, складений на основі пропозицій Буша, інший — сенатора Кілгора, опонента Буша.

У жовтні 1945 року двоє сенаторів провели спільні слухання законопроектів, у результаті яких було затверджено створення єдиного федерального агентства для розподілу грантів, контрактів та стипендій для розвитку природних наук, включаючи дослідження, пов'язані з військовою тематикою. Однак у питанні про президентський контроль над роботою фонду досягнути згоди не вдалося. Відповідно до плану Кілгора, фонд повинен бути керований директором, призначеним президентом та підзвітним йому. За проектом Буша-Магнуса науковим фондом повинна керувати призначена президентом рада громадянських осіб, переважно вчених. У 1947 році Конгрес прийняв законопроект Буша-Магнуса, але Трумен наклав вето.

В 1950 році Конгрес прийняв компромісний законопроект. Фактично були виконані дві найважливіші цілі В.Буша: уряд субсидіював фундаментальні дослідження, а визначення цілей цих досліджень було покладено на незалежних вчених.

Завдяки закону фактично створений союз між урядом, промисловістю та наукою, що стало важливою інновацією, і сприяло технологічній революції XX століття[12]. Така "лінійна модель інноваційного процесу" передбачала повторюваний цикл інновацій — від фундаментальних до прикладних досліджень, від них — до стадії дослідно-конструкторських і проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, а далі — до створення технології і нового продукту. Завершувався повторюваний безперервний цикл виробництвом, яке для інноваційного процесу носило характер комерціалізації винаходу. Останнє включало дослідження ринку, конструювання, ринкове планування, дослідне виробництво і ринкове випробування з переходом до комерційного виробництва.

Модель Ваннавра Буша почали досить жорстко критикувати, особливо після вкорінення ідеологічного курсу на неолібералізм в економічній політиці. До того, як потрапити під обстріл неолібералів, модель активно застосовувалася у США в 1950—1965-ті роки. Після цього її вдосконалили до "ринкового витягування" в 1965—1975-х, коли передбачалося, що ринок починає відігравати більшу роль. У 1975—1985-их модель набула характеру "лінійної зі зворотними зв'язками"; перейшла до "інтегрованої" в 1985—1995-х роках і нарешті — "мережевої" — після 1995 року. Тепер повторюваний цикл інновацій "від досліджень до комерціалізації" є очевидною справою, він носить назву "замкнутого циклу інновацій"[13]. Втративши хоча б один сегмент ланцюжка, країна, або навіть цілий регіон, втрачає свою здатність до відтворення, до фінансування інноваційного процесу, як це сталося в ЄС після перенесення виробництв і продажів до Азії[14][15][16].

Фінансування, координація і спрямування усіх етапів в рамках "лінійної моделі інноваційного процесу" повинне здійснюватися за державні кошти, оскільки приватні підприємства не вважали ці етапи ефективними. Оскільки конструкторські і проектно-конструкторські роботи є ризикованими інвестиціями з низькою окупністю, тому держава і сьогодні частково бере участь у фінансуванні цих етапів за рахунок спеціалізованих фондів і грантів. Лише виробництво і як його складова — продаж продукції повністю переносилося на приватні компанії. Хоча сьогодні і з цим є питання, оскільки великі обсяги відкритого і прихованого фінансування здійснюються за участі національних і регіональних фінансових ресурсів, що особливо характерно для Китаю.

«Модель технологічного трикутника Ваннівара Буша» в середині першої чверті ХХІ ст. була покладена в основу моделей економіко-технологічного розвитку КНР, через відмову від кредитно-фінансової корпоративного капіталізму і перехід до замкнутої системи державної економіки з інкорпорованими в неї фрагментами приватного сектора. Каналами зосередження інвестицій в цільових галузях стали фонди управління трансформацією науково-технічних досягнень КНР.[11]

В 1998 році Комітет наук конгресу США опублікував меморандум «Розкриваючи наше майбутнє: Створення нової национальної наукової політики» (Unlocking Our Future to New National National Science Policy)[17], у якому визнається, що основою державної політики щодо науки залишаються погляди Ванневара Буша, висловлені в меморандумі «Наука - нескінченний рубіж».

Див також

Публічно-приватне партнерство

Примітки

  1. http://www.ieeeghn.org/wiki/index.php/Vannevar_Bush
  2. Encyclopædia Britannica
  3. http://web.mit.edu/corporation/membership/chairman.html
  4. http://www.nsf.gov/od/nms/recip_details.jsp?recip_id=65
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. http://web.mit.edu/corporation/membership/pastmembers.html
  7. NNDB — 2002.
  8. Айзексон, 2017, с. 197.
  9. Айзексон, 2017, с. 198.
  10. Айзексон, 2017, с. 42.
  11. «Дайте людям деньги и свободу, и они вернутся к вам с чем-то полезным». stimul.online. Процитовано 28 квітня 2021.
  12. science the endless frontier
  13. Панченко, В. Г. (2017). ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМУ В ПОЛІТИЦІ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ СТВОРЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ. Ефективна економіка (укр.) (11). ISSN 2307-2105. Процитовано 29 квітня 2021.
  14. Резнікова Н.В., Іващенко О.А. Стратегічне партнерство як нова форма економічної інтеграції: аспекти незалежності ЄС та КНР. //Економіка та держава. 2015. № 12. С. 6—9.
  15. Welle (www.dw.com), Deutsche. Коронавирус ударил по немецкому автопрому: Volkswagen временно остановил завод в Вольфсбурге | DW | 19.03.2020 (ru-RU). Процитовано 29 квітня 2021.
  16. Welle (www.dw.com), Deutsche. В Европе обвал экономики из-за пандемии коронавируса | DW | 30.04.2020. DW.COM (ru-RU). Процитовано 29 квітня 2021.
  17. https://www.aaas.org/sites/default/files/s3fs-public/GPO-CPRT-105hprt105-b.pdf

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.