Гаррі Трумен

Га́ррі С. Тру́мен (англ. Harry S. Truman[1]; 8 травня 1884(18840508), Ламар, Міссурі, США — 26 грудня 1972, Канзас-Сіті, Міссурі, США) — 33-й президент Сполучених Штатів (1945–1953 роки). Обраний віцепрезидентом 1944 року, заступив Франкліна Делано Рузвельта на посаді президента після смерті останнього у квітні 1945 року і був переобраний 1948 року. При першій каденції Трумена США успішно закінчили Другу світову війну.

Гаррі С. Трумен
Harry S. Truman
Гаррі С. Трумен
33-й Президент Сполучених Штатів Америки
12 квітня 1945 — 20 січня 1953
Попередник: Франклін Делано Рузвельт
Наступник: Дуайт Ейзенхауер
34-й Віцепрезидент США
20 січня 1945 — 12 квітня 1945
Попередник: Генрі Воллес
Наступник: Олбен Барклі
 
Народження: 8 травня 1884(1884-05-08)
 США, Ламар, Міссурі
Смерть: 26 грудня 1972(1972-12-26) (88 років)
 США, Канзас-Сіті, Міссурі
Поховання:
Harry S. Truman Presidential Library and Museumd : 
Національність: Scotch-Irish Americansd
Країна: США
Релігія: Баптизм
Освіта: University of Missouri–Kansas Cityd і William Chrisman High Schoold
Партія: Демократична партія США
Батько: John Anderson Trumand
Мати: Martha Ellen Young Trumand
Шлюб: Bess Trumand
Діти: Маргарита Трумен (дочка)
 
Військова служба
Роки служби: 1905—1972
Приналежність: Армія США
Звання: Полковник
Битви: Перша Світова Війна
Автограф:
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Під час Першої світової війни Трумен служив офіцером артилерії. Дослужився до військового звання майор. У 1924 році вступив у Ку-клукс-Клан, проте ніколи не був активним членом. Після війни він став частиною політичної машини Тома Пендергаста і обраний комісіонером округи у штаті Міссурі, а потім сенатором США від штату Міссурі в 1934 році.

Загальнонаціональне визнання до Трумена прийшло тоді, коли він очолив спеціальну комісію, що контролювала ефективність витрат з державного бюджету на озброєння. За два роки до вступу Америки в Другу світову війну було затверджено масштабну державну програму переозброєння країни. Комісія Трумена виявила, що несумлінні постачальники завдяки захисту урядовців нахабно завищували ціни. Вживши належних заходів, держава змогла в буремні воєнні роки заощадити колосальну суму — 15 мільярдів доларів.

Після таких здобутків у ролі голови військового комітету, Трумен замінив віце-президента Генрі Воллеса у ролі кандидата у віцепрезиденти на виборах 1944 року та отримав посаду, коли Рузвельт виграв вибори.

Після Постдамської конференції саме Трумену довелося брати на себе рішення: застосувати проти Японії нову зброю, чи ні. Та вже 6 серпня 1945 року атомну бомбу «Малюк» скинули на Хіросіму, а 9 серпня бомба «Товстун» вразила Нагасакі. Супротивники Трумена звинувачували його в антигуманності. Трумен же у нелегкому рішенні бачив можливість негайно закінчити війну проти Японії, за оцінками американських військових, інакше б на японських островах загинули б 250 тисяч американців. Війна могла б затягнутись щонайменше ще на рік.[2]

Президентство

Трумен зіткнувся зі значними труднощами у внутрішніх справах США. Безладна реконверсія економіки Сполучених Штатів була відзначена гострими нестачами, численними страйками, а також проходженням закону Тафта—Гартлі не зважаючи на вето. Він наперекір усім передвиборчим прогнозам, він переобрався у 1948 році, отримавши підтримку у своєму знаменитому турі «Свисток-Стоп» сільськими районами Америки.

Після свого обрання він зміг провести лише одну з пропозицій, що містилася в його програмі «Чесна угода». Він використовував виконавчі накази для початку десегрегації збройних силах США, і для запуску системи перевірок лояльності для усунення тисяч комуністичних прихильників з урядових установ, хоча він рішуче заперечував проти обов'язкової клятви вірності для державних службовців. Ця позиція призвела до звинувачень його адміністрації у м'якому відношенні до комунізму.

Правління Трумена було насичене подіями у міжнародних справах — завершення Другої світової війни, його рішення про застосування ядерної зброї проти Японії, заснування Організації Об'єднаних Націй, план Маршалла по відновленню Європи, доктрина Трумена у стримуванні комунізму, початок холодної війни, створення НАТО, а також Корейська війна.

Корупція в адміністрації Трумена досягла уряду і високопоставлених співробітників Білого Дому. Республіканці зробили корупцію одним з центральних питань у виборній кампанії 1952 року.

Особисте життя

Трумен, манери якого дуже відрізнялись від патриціанського Рузвельта, був народним, невибагливим президентом. Він популяризував такі словосполучення, як «the buck stops here» (вся відповідальність на мені) та «If you can't stand the heat, you better get out of the kitchen» (Взявся за гуж, не кажи, що не дуж).[3] Він перевершив низькі очікування багатьох політичних спостерігачів, які порівнювали його несприятливо з високо оцінюваним попередником. На різних етапах свого президентства Трумен отримав як найвищий так і найнижчий рейтинги схвалення громадськості в історії президентів.[4][5][6] Незважаючи на негативну громадську думку в ході перебування на посаді, популярна та наукова оцінки його президентства стали більш позитивним після його відходу з політики, а також публікації мемуарів Трумена. Легендарна перемога Трумена в 1948 році над Томасом Дьюї всупереч усім політичним прогнозам зазвичай пригадується слабкими кандидатами у президенти. Вчені послідовно давали оцінку Трумену як одному з найвидатніших президентів США.

Дослідники відзначають високі моральні якості Трумена як політика та людини. Скажімо, згадуючи про обрання вперше сенатором від штату Міссурі в 1935 році він писав: «Я був, мабуть, найбіднішим сенатором у Вашингтоні». Кілька тижнів Трумен, який не мав жодних інших джерел доходу, окрім зарплатні держслужбовця, шукав у столиці помешкання за ті невеликі гроші, які міг виділити на це з сімейного бюджету. Після відставки з президентського посту Трумен власним прикладом переконав світ, що людина, яка своїми рішеннями коригувала карту світу, може щасливо прожити на 112 доларів пенсії і залишатися сповненою гідності.

Родина

Дочка Трумена, Маргарет, відома своїми політичними детективами — «Вбивство на Потомаку», «Вбивство у Білому Домі», «Вбивство у Верховному суді», «Вбивство у ФБР» тощо.

Цитати

Після нападу Нацистської Німеччини та її союзників на СРСР, 24 червня 1941 року Гаррі Трумен сказав фразу, що була опублікована в журналі Тайм[7][8][9]:

Якщо ми побачимо, що виграє Німеччина, нам слід допомагати Росії, якщо виграватиме Росія, то нам слід допомагати Німеччині, і, таким чином, нехай вони вбивають якнайбільше, хоча я не хочу бачити Гітлера переможцем ні за яких обставин. Жоден із них не тримає обіцяного слова. Оригінал англ. If we see that Germany wins, we should help Russia, if Russia wins, we should help Germany, and so let them kill as much as possible, although I do not want to see Hitler victorious under any circumstance. Neither of them think anythink of their pledget word[10].

Пов'язані статті

Примітки
  1. Друге ім'я президента було просто ініціалом «S», даним на честь імен дідів — Андерсона Шіппа (Shipp) Трумена по батькові та Соломона Янга по матері.
  2. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 281. ISBN 978-617-7289-69-1
  3. McCullough, David (1992). Truman. New York: Simon and Schuster. с. 717. ISBN 0-671-86920-5.
  4. http://www.gallup.com/poll/4924/Bush-Job-Approval-Highest-Gallup-History.aspx
  5. http://www.americanresearchgroup.com/economy/
  6. http://www.pollingreport.com/BushJob.htm
  7. Alexrod, Alan. The Real History of the Cold War: A New Look at the Past. Sterling. p. 44.
  8. Whitman, Alden (27 грудня 1972). HARRY S. TRUMAN: DECISIVE PRESIDENT. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 грудня 2021.
  9. New York Times, 24.06.1941
  10. Фото сторінки журналу Тайм, де виділено текст цитати.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.