Верба козяча

Верба козяча[1], багниця[2], заст. и́ва[3] від прасл. *jьva (Salix caprea L.) вид рослин із роду верба, поширений у Європі й Західній і Центральній Азії. Через ранній період цвітіння з початку березня, ця верба є важливою першою рослинною їжею для комах, як-от бджоли. Латинське caprea додатково нагадує, що листя часто жують кози.

Верба козяча
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид:
S. caprea
Біноміальна назва
Salix caprea

Загальна біоморфологічна характеристика

Високий кущ чи невисоке деревце (5–10 м заввишки) з широкими яйцеподібними, округлими листками (6–18 см завдовжки, 4–8 см завширшки) з дуже виразними жилками. Гілки товсті, розлогі, сіро-запушені або бурі. Бруньки голі, деревина під корою червонувата, без валиків (на відміну від верби попелястої). Квітки одностатеві в товстих сережках: чоловічі сережки сидячі, яйцюваті завдовжки до 6 см; жіночі — циліндричні, 10 см завдовжки. Плід коробочка.

Цвіте у березні — квітні до розпускання листя. Нектар виділяє у великій кількості щороку, сильна бджолина сім'я за день може зібрати до 2–4 кг взятку.

Розмножується виключно насінням, на відміну від інших видів верби нездатна розмножуватися живцями.

Поширення

Зростає як у вологих середовищах, так і в сухих місцях, як-от береги річок і озер, болота з тонким шаром торфу, узбіччя, околиці полів, канави, а також хвойні листяні й мішані ліси. В Україні поширена по всій території, але частіше зустрічається в північних районах. Козяча верба швидко освоює пустки і вирубки.

Використання

З лікарською метою збирають і висушують кору з гілок. Сировина містить 12-14 % дубильних речовин, флавоноїди, глікозиди (2,5 — 3 %). Препарати кори мають анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижувальні, потогінні, протималярійні та антисептичні властивості.

Відвар кори використовують при головних болях, невралгії, неврозах, ревматизмі, подагрі, застуді, хворобах нирок і селезінки. Ним полощуть ротову порожнину і горло при стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, ангінах, тощо. Відвари також застосовують для вигнання гельмінтів[4].

Верба козяча — один з ранньовесняних медоносів. Її медова продуктивність — до 150 кг меду з 1 га. Мед золотисто-жовтий, після кристалізації — кремовий, дрібнозернистий[5].

Галерея

Див. також

Джерела

  1. Salix caprea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Багниця // Словарь української мови : в 4-х т / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Т. 1. — С. 18.
  3. Ива // Словарь української мови : в 4-х т / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Т. 2. — С. 192.
  4. Сафонов, М. М. (2008). Повний атлас лікарських рослин. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. с. 38. ISBN 978-966-408-273-7.
  5. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 62.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.