Викрадення

Загальними ознаками, що об'єднують різні злочини цієї групи, є:

1. незаконне, безоплатне обертання чужого майна на користь винного або інших осіб;
2. корисливі мотив та мета — прагнення, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Обертання як обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочинів цієї групи передбачає активну поведінку (дію) — вилучення чужого майна з володіння, розпорядження, користування власника або особи, якій його ввірено на законній підставі, на користь винного або інших осіб і збагачення його або інших осіб за рахунок цього майна.

Обертання має бути незаконним. Це означає, що суб'єкт немає права на це майно, оскільки воно для нього є чужим. Обертання майна має бути безоплатним, тобто воно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власникові еквівалент його вартості.

З об'єктивної сторони викрадення належить до злочинів із матеріальним складом: крім діяння необхідною ознакою їх об'єктивної сторони є наслідки — матеріальна шкода: власник позбавляється майна, можливості володіти, користуватися, розпоряджатися ним за своєю волею. Тому закінченими ці злочини визнаються з моменту фактичного заподіяння матеріальної шкоди у певному розмірі.

Суб'єктивна сторона всіх цих злочинів характеризується прямим умислом, корисливими мотивом і метою: особа усвідомлює, що вона посягає на чужу власність, не маючи права на неї, передбачає матеріальну шкоду власникові та бажає настання цього наслідку, переслідуючи мету незаконного збагачення. Мотив корисливий — прагнення одержати матеріальну вигоду для себе або інших осіб, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна[1].

1. Крадіжка — таємне викрадення чужого майна (стаття 185 Кримінального кодексу України);
2. Грабіж — відкрите викрадення чужого майна (стаття 186 КК);
3. Розбій — напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства (стаття 187 КК). Є найбільш небезпечним злочином проти власності;
4. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (стаття 188¹ КК);
5. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК).

Шахрайство (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою) не є викраденням, оскільки передбачає безпосередню участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій[2].

Вимагання (вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства) вважається закінченим із моменту пред'явлення вимог, тобто з моменту погрози (а не передачі майна), а отже не є викраденням.

Поняття викрадення також застосовується в наступних контекстах:

• Викрадення людини — ст. 146 Кримінального кодексу України
  • Викрадення осіб, які мають міжнародний захист[3] — ст. 444;
  • Погроза викраденням щодо державного чи громадського діяча[4], а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю — ст. 346;
• Викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями — ст. 158;
• Викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів — ст. 262;
• Незаконне заволодіння транспортним засобом — ст. 289;
• Викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — ст. 308;
• Викрадення прекурсорів — ст. 312;
• Викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — ст. 313;
• Викрадення документів, штампів, печаток — ст. 357;
• Викрадення військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна — ст. 410;
• Мародерство, тобто викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених — ст. 432.

• Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (вартість майна не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) — ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

• Кримінальний кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III
• Кодекс України про адміністративні правопорушення: Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X

Судова практика:

• Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.
• Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.
• Відповідно до ст. 51 КпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо його вартість на момент учинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При визнанні діяння, вчиненого після 1 січня 2004 р., таким, яке тягне кримінальну відповідальність, — у разі, коли настання відповідальності зумовлене певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, встановленої для відповідного року. Неврахування судом зазначених обставин потягло скасування постанови // Вісник Верховного Суду України. — 2008. — № 5 (93) Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.
• Викрадення майна слід вважати закінченим з моменту, коли винна особа вилучила чуже майно і має реальну (хоча б початкову) можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо такої можливості немає, дії винної особи треба розглядати як замах на вчинення даного злочину // Рішення Верховного Суду України. — 2002 Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.
• Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.