Вихід з Єгипту

За біблійними переказами ізраїльтяни перебували в Єгипті 400 років (Бут. 15:13) або 430 років (Вих. 12:40).

З плином часу чисельність ізраїльтян значно зросла (Вих. 1: 7), перевищивши чисельність єгиптян. Новий фараон, який не знав Йосипа, побоюючись військових зіткнень з ізраїльтянами, повелів виснажувати ізраїльтян важкими роботами, щоб стримати зростання їх чисельності (Вих. 1: 10-11).У цей час народжується майбутній лідер і визволитель єврейського народу Мойсей.

Одного разу, коли Мойсей пас отару біля гори, йому з'явився Бог у палаючому, але не згораючому чагарнику (неопалима купина) і повелів повернутися в Єгипет, щоб вивести ізраїльтян з рабства і переселитися в Ханаан, як було обіцяно праотцям.

У віці 80 років Мойсей повертається до Єгипту і вимагає у фараона відпустити ізраїльтян, але фараон відмовляється. Тоді Бог насилає на Єгипет десять лих (Десять кар єгипетських). Тільки після десятої кари, в результаті якої померли всі первонародженим діти єгиптян і первонароджена худоба, фараон наполягає, щоб ізраїльтяни покинули Єгипет. Згідно Виходу десять лих не торкнулися ізраїльтян. У разі останньої кари ангел смерті «минув» дома євреїв, які були відзначені кров'ю жертовного ягняти. В память про цю подію було встановлено свято Песах.

Зібравши у єгиптян цінні речі (Вих. 11: 2-3), ізраїльтяни в числі 600 000 чоловіків покинули Єгипет. Тим часом фараон змінив своє рішення і з армією погнався за євреями, розраховуючи знову їх поневолити. Армія фараона наздогнала євреїв у моря очеретів. З волі Бога води моря розступилися, і ізраїльтяни пройшли по дну, після чого води зімкнулися, знищивши армію єгиптян. (Вих. 14:28).

В пустелі

Збір Манни небесної. Джеймс Тіссо

Через три місяці по виході з Єгипту ізраїльтяни підійшли до гори Синай, де Бог дав Мойсею правила, як потрібно жити Синам Ізраїлю, а потім Мойсей отримав від Бога кам'яні Скрижалі Заповіту з Десятьма заповідями, що стали основою Моїсеєва законодавства (Тори). Так було укладено заповіт між Богом і обраним народом. Тут же, на горі, він отримав вказівки про будівництво скинії і про закони богослужіння.

Мойсей двічі сходив на гору Синай, залишаючись там по сорок днів. Під час його першої відсутності народ згрішив, порушивши тільки що укладений заповіт: зробив Золотого тільця, якому євреї почали поклонятися як Богові, що вивів їх з Єгипту. Мойсей в гніві розбив Скрижалі і знищив тільця (Сімнадцяте Тамуза). Після цього знову на сорок днів він повернувся на гору і молився Богу за прощення народу. Звідти він повернувся з лицем що сяяло світлом Божим, і був змушений ховати обличчя під покривалом, щоб народ не осліп. Через півроку була споруджена і освячена Скинія.

Незважаючи на великі труднощі, Мойсей залишився служителем Божим, продовжував вести обраний Богом народ, вчити його і наставляти. Він сповістив майбутнє колін Ізраїлевих, але в землю обітовану не ввійшов, як і Аарон, через гріх, вчинений ними при воді Меріви в Кадешу коли Бог дав вказівку сказати слова скелі, але по маловір'ю вони вдарили в скелю два рази .

Наприкінці подорожі народ знову занепав духом і почав нарікати. В покарання Бог послав отруйних змій, і коли євреї покаялися, наказав Мойсеєві спорудити мідного змія для їх лікування.

Мойсей помер перед самим входом в Землю Обітовану. Господь перед смертю закликав його на хребет Аварім: «І зійшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану» (Втор. 34: 1). Там він і помер. «Похований на долині в землі краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає [місця] гробу його аж до цього дня» (Втор. 34: 6).

Своїм наступником за вказівкою Бога він призначив Ісуса Навина. Жив Мойсей 120 років. З яких сорок років провів у мандрах по Синайській пустелі.

Оскільки датування Виходу значно різняться, висувалися різні припущення про те, під час правління якого фараона стався Вихід.

Біблія не називає згадуваного фараона на ім'я, не дивлячись на те, що вона часто приділяє іменах багато уваги. Так, книга Вихід називає імена двох повитух, яких фараон закликав до себе, але не ім'я фараона (Вих. 1:15). Одна з інтерпретацій цієї обставини бачить причину в тому, що до часу запису оповіді ім'я фараона (історичного або міфічного) було забуто. Інша інтерпретація вважає безіменність єгипетського правителя навмисним замовчуванням з метою приниження фараона-гнобителя. Однак фараон, що поставив правителем Йосипа і дозволив ізраїльтянам оселитися в Єгипті, також не названий по імені.

Згідно з Книгою Вихід, після втечі Мойсея з Єгипту фараон помер («через довгий час, і вмер цар Єгипту» (Вих. 2:23)). Таким чином, не менше двох фараонів фігурують в переказі про Вихід.

Різні біблеїсти пробували ідентифікувати фараона Книги Вихід з наступними фараонами:

• Яхмос I (1550—1525 до н. Е.)

• Тутмос III (1479—1425 до н. Е.)

• Рамсес II (1279—1213 до н. Е.)

• Мернептах (1212—1202 до н. Е.)

• Сетнахта (1189—1186 до н. Е.)

На Яхмоса I вказували прихильники «гіксоськой» гіпотези, оскільки він успішно воював з гіксосами і захопив столицю гіксосів — Аваріс. На час правління Тутмоса III доводиться текстологічна дата. У Рамсесі II, що вів великі будівельні роботи із залученням великої кількості людей, бачили фараона-гнобителя. При Мернептаху, сині Рамсеса II, Єгипет почав слабшати, тому правління Мернептаха вважали більш вірогідним часом для Виходу. Відсутність мумії цього фараона також служило приводом для спекуляцій. Однак пізніше мумія була виявлена.

Згідно поеми Джона Мільтона "Втрачений Рай" ім'я фараона Виходу - Бусіріс. Водночас, з давньогрецьких міфів відомо, що фараон Бусіріс був вбитий Гераклом. У дослідженні "Забутий фараон Виходу" згадуються дані збіги, припускається взаємозв'язок цих персонажів, на основі чого вираховується приблизно дата Виходу між 1358 і 1333 роками до нашої ери, а також припускається, що під постаттю Бусіріса може ховатися особистість Аменхотепа IV Ехнатона.

• Біблія. Книги священного писання Старого та Нового завіту/ Видання Київської патріархії УПЦ КП – 2009 рік. ISBN 978-966-472-052-3