Вовчуг польовий

Вовчу́г польови́й (Ononis arvensis L.) — рослина родини бобових.

Вовчуг польовий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Вовчуг (Ononis)
Вид:
Вовчуг польовий (O. arvensis)
Біноміальна назва
Ononis arvensis
L., 1759

Походження назви

Родова назва рослини походить від грецького слова «онен» — осел, бо ще Діоскорид відмітив, що осли охоче поїдають її, тим часом як інші тварини уникають. Популярним був вовчуг у XVI ст. в Західній Європі як сечогінний засіб.

Ботанічні характеристики
Вовчуг польовий, Кузійський заповідний масив, Карпатський біосферний заповідник

Це — багаторічна трав'яниста рослина. Стебла висхідні, прямі, запушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні — липні. Запах неприємний. Плід — біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.

Поширення

Росте на луках, серед чагарників та по берегах річок. У Карпатах утворює густі зарості (у Тячівському, Рахівському, Міжгірському та інших районах), які можуть займати площі до 10 га.[1]

Фармакологічні властивості

Корені містять ізофлавоновий глікозид, солодкий глікозид невстановленої будови, тритерпеновий сапонін і трохи ефірної олії, яка осмолюється при зберіганні.

Медичне застосування

Використовують відвар коренів вовчуга і 20%-ну настойку на 70%-ному спирті як кровоспинний, проносний, сечогінний і протигеморойний засіб, а також при лікуванні подагри, епілепсії, запаленні сечового міхура і нирок, каменях у нирках. Ванни із відвару трави призначають при лікуванні екземи. Тривале вживання вовчуга зменшує ламкість капілярів.

Розмноження

Під вовчуг рекомендують відводити пухкі, багаті на гумус ґрунти. Восени вносять добрива: органічні — у вигляді гною або компосту (0,2 т/100 м²), мінеральні — з розрахунку 0,6 кг/100 м² фосфорних і 0,3 кг калійних.

Розмножується насінням. Перед сівбою для підвищення схожості його стратифікують і перетирають з піском.

Висівають вовчуг рано навесні, як тільки дозволить стан ґрунту. Догляд за посівами починається зразу ж після появи сходів (розпушують міжряддя). У фазі 6—8 листочків проводять букетування (якщо густота сходів понад 20 на 1 м погонної довжини) Протягом літа ґрунт розпушують 3—4 рази, видаляючи бур'яни.

Заготівля

Урожай збирають у два прийоми: спочатку скошують надземну масу, яку виносять з ділянки, після чого викопують корені на глибині до 30 см. Корені, зрізавши залишки стебел, миють у холодній воді і сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Підв'ялені корені в суху сонячну погоду можна сушити на відкритому повітрі або на горищі. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Систематика

В сучасній систематиці вовчуг польовий (Ononis arvensis L.) зведений до рангу підвиду вовчуга колючого (Ononis spinosa L.) і вважається синонімом Ononis spinosa subsp. hircina (Jacq.) Gams.[2]

Див. також

Примітки
  1. Вовчуг польовий на сайті лікарських рослин.
  2. Ononis arvensis L. на сайті «The Plant List» (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.