Волинський Леонід Наумович
Леоні́д Нау́мович Воли́нський (справжнє прізвище Рабинович; нар. 1 січня 1913, Одеса — пом. 28 серпня 1969, Москва) — український радянський художник театру, графік, письменник; член Спілки письменників СРСР.
| Леонід Наумович Рабинович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдо | Леонід Наумович Волинський | |||
| Народився |
1 січня 1913 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
28 серпня 1969 (56 років) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Введенське кладовище | |||
| Громадянство |
 Російська імперія →  СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Київський художній інститут | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1940 | |||
| Жанр | оповідання | |||
| Членство | Спілка письменників СРСР | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
 Волинський Леонід Наумович у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Народився 19 грудня 1912 [1 січня 1913] року в Одесі. У 1930—1934 роках навчався в Київському художньому інституті, після закінчення якого працював театральним художником — спочатку в філії Київського театру Червоної армії, згодом перейшов на роботу до Київського театру опери та балету.
Брав участь у Другій світовій війні. Потрапив у полон, втік, дійшов до Німеччини і в квітні 1945 року в званні лейтенанта опинився у Дрездені. З групою з 5 солдатів розшукав місце зберігання картин Дрезденської галереї і організував їх евакуацію. Після війни повернувся до Києва.
З 1968 року у Москві. Помер в Москві 28 серпня 1969 року. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 7).
Творчість
Серед кращик оформлень до вистав:
- «Слава» Віктора Гусєва (1935, філія Київського театру Червоної армії);
- «Єгор Буличов та інші» Максима Горького (1936, філія Київського театру Червоної армії);
- «Весілля Фігаро» П'єра Бомарше (1941, Музично-драматичний театр Молдавії);
- «Демон» Антона Рубінштейна (1946, Київський театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка);
- «Юність» Михайла Чулакі (1950, Київський театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка).
Оформив:
- збірки творів Володимира Маяковського (Київ, 1953);
- «Твори в чотирьох томах» Володимира Короленка (Київ, 1953);
- поему «Василь Тьоркін» Олександра Твардовського (Київ, 1954);
- книжку «Давитіані» Давида Гурамішвілі (Київ, 1950).
Під псевдонімом Леонід Волинський опублікував ряд книг для юнацтва:
- «Сім днів» (1958) (автобіографічна повість про те, як він, лейтенант Радянської армії, рятував шедеври Дрезденської галереї в 1945 році);
- «Дім на осонні» (про життя і творчість Ван Гога);
- «Обличчя часу» (1962);
- «Зелене дерево життя» (1964);
- «Сторінки кам'яного літопису» (1967).
Джерела
- Прес-центр[недоступне посилання з травня 2019]
- Біографія
- Київський рятівник «Сіскстинської мадонни» (рос.) Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.
Література
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 190.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 483. — ISBN 5-88500-042-5.