Волинь (городище)

Во́линь, Во́лин, Ве́линь — древнє місто і городище, що було розташоване біля сучасного села Городка над Бугом, у гирлі річки Гучви (50°48′00″ пн. ш. 23°57′00″ сх. д., Люблінське воєводство, Польща). Час заснування його невідомий.

Волинь Координати 50°48′ пн. ш. 23°57′ сх. д. Країна Перша згадка 1018 Волинь Волинь (Земля)

Вирішальним аргументом на користь асоціації Городка з Волинем став документ польського короля Станіслава ІІ Августа 1546 р., в якому поряд із селом Городком названо «городище Волинське».[1]

Внаслідок дослідження Руського літопису дуже часто будуються припущення, що в 981 р. це місто разом з градами в Червені і в Перемишлі було завойовано Володимиром Святославичем. Насправді сам похід Володимира скоріше за все легендарний, а щодо Волиня — то тут взагалі важко говорити на рівні таких деталей. Волинь, найімовірніше — дуже давнє племінне городище.[1]

Вперше згадують у давньоруському літописі під 1018 роком у зв'язку з міжусобною боротьбою Ярослава і Святополка Володимировичів за київський престол на Волинській землі. Волинь — центр східнослов'янського племені волинян, столиця Волинської землі. В 11 ст. значення Волиня занепало і політичним центром став Володимир, заснований за князювання Володимира Святославича.

Востаннє Волинь згадується 1077 року. За деякими джерелами, місто було знищене дотла в 1240 році під час татаро-монгольської навали хана Батия (Бату-хана).[2]

Волинь має городище «Замчисько» овальної форми 30×70 м, площею, яке оточено великим валом. Вперше цей вал було зведено в IX ст. навколо великого поселення VIII—X ст. Вал з боку Гучви дуже зруйнований. Вивчення його конструкції показало, що він складався з пов'язаних одна з одною зрубних конструкцій, заповнених землею. Розміри стін зрубів становили від 2,7м. Довжина протилежних стінок різна, що відповідало кривизні валу. Вал, який зберігся дотепер, побудовано в XI ст., а його руйнування пов'язують або з походом Батия або наказом Бурундая в 1261 р. розметати городи. Зі східного боку до городища примикає окольний град, який був захищений зруйнованим сьогодні валом. Не укріплений посад площею близько межує з південною частиною дитинця та західною частиною окольного граду. Тут виявлено житло-майстерню коваля XI ст. Інший посад знаходився західніше від дитинця. Найближчу посадську округу Волиня становили поселення у Стрижові, Чумові, Сліпчому, Тептюкові й Гусинному. Під час систематичних розкопок досліджено третину городища. Із середини XII ст. Волинь поступово перетворюється в місто. У цей час поруч з дитинцем виростає торговельно-ремісничий квартал, на якому зафіксовано виробництво та обробку заліза. Недалеко від берега р. Гучви знайдено колодязь IX—X ст.

У Волині виявлено та досліджено два могильники: курганний IX—XII ст. в урочищі Городище з тілопокладенням на спині головою на захід та ґрунтовий XIII—XV ст., на території дитинця, де досліджено 469 поховань. Найраніше поховання останнього могильника пов'язують із зруйнуванням Волиня монголо-татарами, що підтверджується датуванням прикрас у жіночому похованні та похованнями з розсіченими черепами. Поруч з великим поселенням VIII—X ст. у 1983 р. досліджено ще один дружинний курган "Княжа могила", насипаний на місці поселення в с. Гусинне. Він містив боярське поховання XII—XIII ст. чоловіка 45-55-ти років з ритуально-загнутим мечем та частинами сагайдака та лука. Щоб оглянути знахідки з розкопок Волиня, необхідно відвідати регіональний музей у Грубешеві[1].