Володимир Арєнєв

Володимир Арєнєв (справжнє ім'я Володимир Костянтинович Пузій; нар. 1 жовтня 1978, Київ) — український письменник, літературний критик і журналіст. Свої твори пише українською та російською мовами.

Володимир Арєнєв
Народився 1 жовтня 1978(1978-10-01)[1] (43 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність письменник, літературний критик, письменник наукової фантастики
Мова творів російська
Нагороди
 Володимир Арєнєв у Вікісховищі

Біографічні відомості

Володимир Костянтинович Пузій народився 1 жовтня 1978 року в Києві. У школі захоплювався біологією, ходив у гурток юннатів при Київському зоопарку, серйозно займався тераріумістикою — утримував екзотичних амфібій та комах. Після закінчення школи у 1995 році вступав на біологічний факультет, але не вступив. Рік працював двірником у Київському зоопарку.

У 1996 році вступив до Інституту журналістики при КНУ ім. Т. Шевченка (спеціалізація: журналістська майстерність та редакційно-видавнича справа). Закінчив у 2002 році з червоним дипломом магістра, після чого до середини 2011 працював асистентом кафедри історії журналістики Інституту.

Відомий як письменник (під псевдонімом Володимир Арєнєв), журналіст, літературний критик.

Творчість

Перша літературна публікація — оповідання «Ангел-хранитель» в київському літературному альманасі «Майдан-XXI» (Київ, N1, 1998), під власним іменем.

Перша сольна книжка — роман «Отчаяние драконов» у видавництві «Альфа-книга» (Москва, 2000 р.) Саме там запропонували обрати псевдонім — і так з'явився Володимир Арєнєв.  

Звідтоді практично всі художні твори автора виходять під псевдонімом, а справжнім прізвищем він підписує публіцистичні матеріали.

Три основних напрями у творчості Арєнєва:

– наукова фантастика і фентезі для дорослого читача;

– підліткові повісті з елементами антиутопії (12+);

– дитячі книжки, де фантастика поєднана із гумором та освітніми елементами (7+).

Твори Володимира Арєнєва видавалися українською, англійською, китайською, естонською, литовською, німецькою, польською, російською, словацькою, французькою мовами. Лавреат різних літературних премій.

Під своїм справжнім прізвищем відомий як літературний критик і журналіст. У різні роки співпрацював із такими виданнями як: «Дзеркало тижня», «Сегодня», «Реальность фантастики», «Мир фантастики», «Fan-тастика» та ін. До 2014 р. активно писав рецензії та аналітичні статті, виступав із доповідями на конвентах і фестивалях фантастики (наприклад, «Зоряний міст»). Літературно-критичні праці В. Пузія неодноразово були відзначені преміями.

Став сценаристом документального фільму Сергія Проскурні «Тарас Шевченко. Ідентифікація»[1]. Писав сценарії для серіалів «Черговий лікар» та «5baksiv.net», а також для анімаційного серіалу «Книга мандрівка. Україна» (серії про Миколу Гоголя, Чорнобиль, Запорізьку Січ, Григорія Сковороду; повністю сезон «Київська Русь»).

Також займається промоцією фантастики: організує блоки присвячених жанру подій на «BookForum» (Львів), виступає з доповідями про українську фантастику на зарубіжних фестивалях. Працює куратором літературних серій (видавництво «АССА», «Видавництво Жупанського», «Рідна мова») та укладачем міжнародних антологій (зокрема, п'ять томів міжнародної фантастичної антології (вид-во «Клуб сімейного дозвілля», Харків) вийшли сукупним накладом 50 тис.примірників).

Володимир Арєнєв знає польську мову, вільно читає на ній і представляє як агент низку сучасних польських фантастів в Україні (Роберт М.Вегнер, Ярослав Ґжендович, Анна Каньтох, Томаш Колодзейчак та ін.) Був укладачем і автором коментарів до першого зібрання творів Станіслава Лема українською («П'ятикнижжя Лемове»).

Разом з Оленою Глущенко — автор ідеї та один із учасників проекту «Україна читає Лема» (2016, реалізовано Творчим об'єднанням «Літерра» за підтримки Польського інституту в Києві

Нагороди та премії
  • 2001 — премія фестивалю «Зоряний міст», III місце (номінація: Критика, публіцистика та літературознавство);
  • 2001 — міжнародна українсько-німецька премія імені Олеся Гончара за роман «Все наше життя»;
  • 2004 — заохочувальна премія «Єврокону-2004» за дебют (Encouragement Awards);
  • 2005 — премія фестивалю «Зоряний міст», ІІ місце (номінація: Критика, публіцистика та літературознавство) за статтю «Как живёте, караси?!»;
  • 2008 — премія імені Олександра Бєляєва (номінація: Критика) за огляди науково-популярних книг у журналі «Мир фантастики»;
  • 2011 — премія «Nordklinge» за краще оповідання — за оповідання «Девять тысяч сто семь»;
  • 2013 — премія «Книжка року» сайту «Лабораторія фантастики» (номінація: Мережева публікація. Мала форма) за повість «Душница»;
  • 2014 — премія «Новые горизонты» за повість «Душница»;
  • 2014 — премія «Єврокону-2014» (номінація: Дух вірності. Найкращий автор дитячих і підліткових книжок у жанрах НФ і фентезі);
  • 2014 — перше місце в «Рейтингу критиків» за повість «Душниця»;
  • 2018 — премія за «Підліткове фентезі року» за роман «Дитя песиголовців» від «БараБука. Простір української дитячої книги»;
  • 2019 — Книга року BBC в номінації «Дитяча література» за повість «Сапієнси» (2019);[2]
  • 2020 — Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського в номінації «Дитяча література» за роман «Дитя песиголовців» (2018).[3].
  • 2021 — спецвідзнака премії «ЛітАкцент року» за повість «Заклятий меч, або Голос крові».

Українською
  • «Бісова душа» (повість «Бісова душа, або Заклятий скарб» і оповідання; Джерела-М / Зелений пес, 2003). Перевидання повісті: ВД «Києво-Могилянська Академія», 2013; А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2019, 2020
  • «Правила гри» (роман, у 2-х ч.; Джерела-М / Зелений пес, 2004)
  • «Місто Тисячі Дверей» (повість і оповідання для дітей; Джерела-М / Зелений пес, 2004). Перевидання повісті: Vivat, 2016
  • «Книгоїд» (повість для дітей, у співавторстві з Юрієм Нікітінським; Джерела-М / Зелений пес, 2005)
  • «Дикі володарі» (збірка оповідань; Джерела-М / Зелений пес, 2005)
  • «Магус» (однойменний роман і повість «Бісова душа»; Джерела-М / Зелений пес, 2007)
  • «Зобразіть мені рай» (збірка оповідань; Грані-Т, 2009)
  • «Душниця» (повість; ВД «Києво-Могилянська Академія», 2014)
  • «Порох із драконових кісток» (роман, перша частина трилогії «Сезон Кіноварі»; ВД «Києво-Могилянська Академія», 2015; Асса, 2018)
  • «Відчайдушний боягуз» (збірка оповідань для дітей, Видавництво Старого Лева, 2018)
  • «Дитя песиголовців» (роман, друга частина трилогії «Сезон Кіноварі»; ВД «Києво-Могилянська Академія», 2018; Асса, 2018)
  • «Сапієнси» (повість; Ранок, 2019)
  • «Заклятий меч, або Голос крові» (повість із циклу «Закляті»; А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2020)

Російською
  • «Отчаяние драконов» (роман, перша частина циклу «Летописи Ниса»; Армада / Альфа-книга, 2000)
  • «Охота на героя» (роман, друга частина циклу «Летописи Ниса»; Армада / Альфа-книга, 2000)
  • «Правила игры» (роман; Армада / Альфа-книга, 2000)
  • «Книгоед» (повість для дітей, у співавторстві з Юрієм Нікітінським; Армада / Альфа-книга, 2000)
  • «Монетка на удачу» (збірка оповідань; АСТ, 2003)
  • «Паломничество жонглёра» (роман, перша частина трилогії «Хозяин небесного зверинца»; Азбука-классика, 2005)
  • «Немой учитель» (оповідання та повісті; Сварог, 2006)
  • «Магус» (однойменний роман і повість «Заклятый клад»; Форум, 2006)
  • «Мастер дороги» (оповідання та повісті; Фантаверсум, 2013)
  • «Комендант мертвой крепости» (роман; АСТ, 2014)
  • «Душница» (повість; АСТ, 2014)
  • «Город Тысячи Дверей» (повість для дітей; Vivat, 2016)
  • «Будущее несбывшееся, или На плечах гигантов» (збірка статей та рецензій, малотиражне видання; АураИнфо / Группа МИД, 2020)

Примітки
  1. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. Книга року ВВС-2019 оголосила переможців. Хто вони?
  3. У Вінниці нагородили переможців літературної премії Коцюбинського // Укрінформ. — 2020. — 29 вересня.

Посилання та джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.