Четверта влада

Термін вперше вжив Томас Карлайл. Іноді авторство приписують Жан-Жаку Руссо[3]. Перша друкована згадка в сучасному сенсі — Томас Маколей. Оскар Уайльд згадував «журналізм» в даному значенні[4].

З роботи «Четверта влада як соціологічна категорія»[5]:

За допомогою масової інформації можна впливати на громадську думку як стан масової свідомості. Масові комунікації сприяють тим самим найкращій реалізації цілей суб'єктів соціальних інтересів. Цей факт став підставою виникнення терміну «четверта влада», яка наділяє масові комунікації якимись особливими владними повноваженнями.

У СРСР термін уживався виключно щодо західної періодики[6][7]. Вперше стосовно вітчизняної журналістиці дане словосполучення вжив Додолєв Євген Юрійович в газетах «Московський комсомолець» і «Московська правда» у 1986 у (в публікаціях про таке явище як гласність)[8].

Той факт, що за офіційною доктриною преса не мала самостійний вплив і сприймалася лише як інструмент комуністичної партії, але це не означало, що самі журналісти не відчували власну значущість.

Проте модель «четвертої влади», у розумінні радянських журналістів, означала не зовсім те, чого навчають американських студентів у школах журналістської майстерності. Відповідно до глибоких історичних коренів традиціії мас-медіа вони вбачали своїм завданням не інформування публіки або формування достовірної картини реальності, але й у просвіті, агітації та організації мас в ім'я справжніх цінностей та ідеалів.[9]

У всіх підручниках радянських часів автори не забували підкреслювати важливість газет для пропагандистської системи, які служили її фундаментом і найважливішим носієм інформації. Радіо грало особливу функцію повсякденної організації реальності навколо ритуалів, планування, організація яких відбувалася централізовано. Відомо, наприклад, що аж до реформаторських вісімдесятих програми на радіо починалися о шостій ранку — і в багатьох готелях, гуртожитках, комунальних квартирах і навіть житлових комплексах радіо не можна було вимкнути, воно було неминуче, як фабричний гудок.[10]

Медіатизація суспільства є закономірним процесом у контексті дефіциту соціальних інститутів і початок цього процесу відзначено було корекцією рейтингів політиків за допомогою ЗМІ. Кар'єра Бориса Єльцина на президентському етапі будувалася як маніпуляція пресою в противагу партійним інститутам.

У сучасній Росії вплив ЗМІ на суспільство як четвертої влади іноді ставиться під сумнів[2][11][7].

Тим не менше[12]

преса не без підстав відчуває себе такою. Досить згадати Томаса Джефферсона, який сказав одного разу, що якби йому довелося як громадянину вибирати життя з урядом без преси або життя з вільною пресою, але без уряду, він вибрав би останнє.

Є думки, що журналістика є четвертою владою (якщо гіпотетично припустити, що така можлива) тоді і тільки тоді, коли вона не є самою собою'[5].

В контексті глобалізації деякі експерти називають владу преси першою, а не четвертою[13][14][15].

• Карлейль, Томас
• Преса в США
• Преса в Україні
• [Інформаційний портал «Четверта влада» https://web.archive.org/web/20090412053533/http://www.4vlada.com/]
• [Документальний 3-серійний фільм «Сторожові пси демократії»: 1-ша серія — http://www.youtube.com/watch?v=pO4-oCh8cWU 2-га серія — http://www.youtube.com/watch?v=YTIg0-Jn6nc&feature=related 3-тя серія — http://www.youtube.com/watch?v=jgyaMaqnhQ0&feature=related]