Ворвулинці
Ворву́линці — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тупа, у північній частині району. До 2020 центр сільради, якій було підпорядковане село Гиньківці.
| село Ворвулинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський |
| Громада | Товстенська селищна громада |
| Рада | Ворвулинська сільська рада |
| Облікова картка | Ворвулинці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1414 |
| Населення | 708 |
| Територія | 18.140 км² |
| Густота населення | 39.03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48640 |
| Телефонний код | +380 3554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°47′40″ пн. ш. 25°44′26″ сх. д. |
| Водойми | Тупа |
| Відстань до районного центру |
24 км |
| Найближча залізнична станція | Ворвулинці |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48640, с.Ворвулинці |
| Карта | |
  Ворвулинці | |
 Ворвулинці | |
| Мапа | |
| |
До села приєднано хутір Вербова. Населення — 706 осіб (2003).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади [1]
Історія
На території Ворвулинців відкрито археологічні пам'ятки трипільської і давньоруської культур, знайдено кам'яну гробницю культури кулястих амфор, досліджено курган культури шнурової кераміки.
В Ворвулицях – чотири трипільських поселення. Перше – в урочищі Вербова (розвідки І.М.Олексишина та І.П.Герети в 60-х роках), друге – в урочищі Жерманівка західніше Ворвулинців на правому березі ріки Дупля (розвідки В.І.Олійника в 1971 році), третє – етапу С в урочищі Гора (розвідки Свєшнікова І.К. та Кос Г.І. в 1967 році). Четверте поселення – етапу С на території поля під назвою Піврізки західніше села Гинківці, яке тепер входить до Ворвулинців, на лівому березі ріки Дуплі. Виявлено антропоморфну стелу довжиною 1,8 метрів, яка зберігається у Львові. [2]
Перша писемна згадка — 1414[3].
У 1469 р. згадане в історичних документах як володіння Міхайла з Бучача. Під час австро-угорського панування селом володів польський дідич – пан Скульський. У Ворвулинцях на селянських полях було три кургани, за переказами, це козацькі могили часів Б. Хмельницького; на одній із могил був хрест із датою 1647 р.
1569 в історичних документах згадане як Ворворчинці.
За Австро-Угорщини функціонувала однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – трикласна двомовна. Діяли філії товариств “Січ” (до 1914 ), “Просвіта” (від 1903 р., обидві очолював Лука Навізівський), “Сільський господар” (1920), “Луг” (1926, до Другої світової війни голова Микола Малюк), каса-“райффайзенка” (1908, голова Іван Христоріз), гуртки “Відродження”, театральний, хор, кооперативна крамниця, каменоломні, копальні піску та глини. До третини 20 ст. було три фільварки.
Протягом 1944–1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі, виселено у Сибір 40 осіб. Загинуло 59 жителів села, серед них:
- районний провідник Михайло Дубецький, повітовий провідник ОУН, організатор Товстенької “Січі” Микола Круцяк (“Супрун”; 1921–1945),
- чотовий куреня УПА “Сірі Вовки” Микола Навізівський (“Бурлака”; 1916–1945),
- командир боївки Служби безпеки Богдан (“Чорномор”; 1923–1945) та підпільник Іван (“Лен”; 1927–1947) Олексишини,
- провідник ОУН і референт Служби безпеки ОУН Петро (“Бір”, “Вир”, “Осип”; 1923–1952) і повітовий провідник ОУН Степан (1921–1946) Совсуни,
- підрайонний провідник ОУН Роман (“Недоля”; 1926–1947) та кущовий командир УПА Юрій (“Шпак”, “Явір”; 1923–1946) Христорізи,
- зв’язкові УПА Марія Лисак (“Ластівка”, “Оксана”; 1922–1945), Марія Драган-Марценюк та Євгенія Совсун (“Уляна”, “Чайка”; 1921–1945),
- стрільці УПА Степан Атаманюк (1923–1945), Микола Котузяк (“Сокіл”; 1921–1945), Петро Круцяк (“Триб”; 1914–1945), Богдан Малюк (“Струм”; 1925–1945), Василь Олексишин (“Дрозд”; 1921–1944), Семен Ухналь (1921–1944).
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1157 осіб, з яких 537 чоловіків та 620 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 708 осіб[5].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,72 % |
| молдовська | 0,14 % |
| російська | 0,14 % |
Пам'ятки
Є церква Покрови Пречистої Діви Марії (1879; кам'яна), три каплички.
Пам'ятники
Встановлено хрест на честь скасування панщини (відновлено 1991), споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), Івану Франку (1972), воякам УПА (1992), пам'ятник-могилу УСС (1992).
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.
Відомі люди
Народилися
- Гарабач Марія Теодорівна (Мицьків) — зв'язкова ОУН, довголітня громадська діячка українства Німеччини.
- Малецький Іван - український економіст, громадський діяч
- громадський діяч у США І. Малюк,
- політичний діяч у Канаді І. Навізівський.
Проживав польський прозаїк і публіцист 3бігнєв Доміно.
Працював археолог Юрій Малєєв
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
- Сіреджук П. Першовитоки. — К., 1994
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Енциклопедія Української діаспори. — К. — Нью-Йорк — Чикаго — Мельбурн. 1995. — Т. 4. - С.117
- Ворвулинці [Текст] / О. Безгубенко, У. Коропецька, Б. Мельничук, В. Олійник // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 159—161 : фот.