Воронов Ігор Олексійович

В 1987 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Від 1987 до 1990 року працював науковим співробітником Інституту історії України. У 1994—1997 роках працював у недержавних структурах. Був кандидатом у народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був під № 7 у списку Партії зелених України. Був заступником голови партії з гуманітарних питань і керівником київської міської організації Партії зелених України.[1]

Протягом 1997—2000 років — доцент, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київської державної академії водного транспорту. З 2001 року працював у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій директором інституту заочного та дистанційного навчання.

Кандидатська дисертація — «Становлення правової держави в Україні (політологічний аспект)» (1997).

Докторська дисертація — «Правова держава як предмет політології: історія, теорія, методологія дослідження» (2003).[2]

Автор понад 150 наукових наукових робіт, а також книги «Демократичний транзит: людський вимір політики».[3]

Одружений. Дружина — Воронова-Рамус Тетяна Олегівна — український митець, дизайнер, телеведуча, журналіст, громадський діяч, засновник бренда #ARTRAMUS. Виховують доньку — Анну Воронову.

Основний бізнес: приватні інвестиції, страховий та ресторанний бізнес, арт-інвестиції.[4]

Основні активи: страхова компанія UNIQA (в минулому «Кредо-Классік», продана в 2010 році), ресторан «Фелліні» та кінотеатр «Україна», «Арт-фонд Воронова», компанія ITC (CDMA Ukraine).[5]

Співвласник VEK Capital Partners.[6]

Ігор Воронов — один з найвідоміших меценатів України, власник найбільш значної колекції скульптури і живопису в Східній Європі (роботи Архипенка, Бранкузі, Джакометті, Родена, скульптури Дега, Далі й інших).[7]

Колекціонувати твори мистецтва бізнесмен почав ще на початку 1990-х, коли його партнери подарували дві роботи: Бовкуна і Подерв'янського. «А десь в середині 90-х я зрозумів, що мистецтво мені подобалося завжди», — говорить він.[8]

У 2008 році Ігор Воронов заснував «Voronov Art-foundation». Всі його меценатські проєкти пов'язані з образотворчим мистецтвом, а також організацією виставок на основі власної колекції. Завдяки колекціонеру Воронову українці мали можливість неодноразово побачити справжні твори Олександра Архипенка, Костянтина Бранкузі, Едгара Дега, Альберто і Дієго Джакометті, Амедео Модільяні, Пабло Пікассо, Деметра Чипаруса та інших великих майстрів світового мистецтва. Також в зібранні Ігоря Воронова — 2 тисячі робіт сучасних українських художників. Як меценат, Воронов, підтримує українських митців.

За словами Ігоря Воронова, колекціонування для нього — тільки хобі. «Як інвестиції я це взагалі не розглядаю, — розповів він. — Можна вкладати гроші в золото, діаманти, але не в твори мистецтва. Для цього треба бути абсолютно цинічною людиною».[9]

У 2009 році сплатив транспортні та митні витрати українських художників для поїздки на аукціон Sotheby's, де сучасні українські картини були представлені вперше.[10]

Член «Клубу Друзів Мистецького Арсеналу», володар клубної картки № 1 в рамках акції «100 ПЕРШИХ БЛАГОДІЙНИКІВ МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ».[11]

Великі меценатські акції в мистецтві:

• виставка полотен Ніко Піросмані в Києві (2006);[12]
• виставка робіт Амадео Модільяні, Пабло Пікассо і Костянтина Бранкузі на «Великому антикварному салоні 2008»;[13]
• виставка робіт Олександра Архипенка, Огюста Родена на «Великому скульптурному салоні 2008»;[14]
• виставка «Мистецтво андеграунду і нонконформізму 60-70-х» в Музеї російського мистецтва (2009);[15]
• виставка "Українська нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х "в Національному художньому музеї України (2009);[16]
• виставка робіт Огюста Родена і Сальвадора Далі на «Великому антикварному салоні 2009».[17][18]

Кандидат в народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був № 7 в списку Партії зелених України. Заступник глави партії з гуманітарних питань та керівник київської міської організації Партії зелених України.

З 2000 по 2010 займав посаду віце-президента Федерації Футболу України.[19]

З 2001 року — президент Молодіжного футбольного союзу та Дитячо-юнацької футбольної ліги України.[20]

• Удостоєний державної нагороди Грузії — ордена Честі.[21]

• Воронов Ігор Олексійович. Forbes Україна. Процитовано 3 вересня 2018.
• Ігорь Олексійович Воронов (російською). UBR.ua. Процитовано 3 вересня 2018.
• Дані на сторінці ФФУ