Вршац

Виноградарський район міста Вршац розташований на горбистій місцевості на крайніх західних схилах Карпат. Тут знаходиться комбінат «Вршачкі виногради», плантації якого займають понад 1700 га виноградників, у той час як у всьому регіоні їх близько 2000 га. Винний льох підприємства є будівельно-архітектурною знаменитістю міста. Він вміщує 34000 тонни, тобто 3400 вагонів вина. Цей підвал будувався в 1964—1967 рр. «Вршачкі виногради» є одним з найвідоміших символів колишньої держави Югославії. Погреб має форму англійської літери «Y» (тобто першої букви міжнародного коду країни Югославія). Цей погріб — один з найбільших в Європі під одним дахом (інші два — в Франції та в Іспанії). У підвалі 5 рівнів, один з яких під землею, у яких розташовано 580 бетонних ємностей для вина, облицьованих скляними плитами.

Згідно з деякими історичними джерелами, виноградарство у м. Вршац існує з часів стародавньої Дакії і давньоримського правління. Перші письмові дані про нього збереглися з XV століття, коли вино з цього району було поставлено в палац короля Владислава Другого. Згідно записів з книги турецького мандрівника Евлії Челебі, на схилах пагорба біля м. Вршац були насадження виноградної лози, яка давала солодкий і смачний виноград. В районі Банат виноробство розвивалося під час великої колонізації під владою імператриці Марії Терезії (1740—1780 рр.).

На в'їзді в місто знаходиться великий винний льох «Гельветія» (від: «країна гельветів, Швейцарія»), побудований і обладнаний в 1880 р. швейцарським виноторговцем Бернхардом Штаубом. Про значення виноградарства в житті цього міста свідчить факт, що виноградна лоза була зображена на гербі міста з 1804 р., а в ряді фрагментів на фасадах старих будинків також представлений виноград.

Наприкінці XIX століття в районі м. Вршац було понад 10000 га виноградників — це був найбільший на території королівства Угорщини комплекс виноградних насаджень, а на думку деяких статистиків — він був і найбільшим в Європі, де філоксера спустошила величезні площі.

Після того, як були вигнані турки, а німці з Рейнської області заселені в цьому районі, виноградарство стало головною галуззю господарської діяльності в с. Гудуриця, поблизу м. Вршац. Після Другої Світової війни, замість вигнаних німців, у селі поселилися словенці, македонці, потім колоністи з Боснії, Ліки, Банії, Кордуна.

Комфортні для росту виноградної лози географічні та кліматичні умови посприяли тому, що практично всі жителі цього регіону серйозно ставляться до вирощування винограду та виробництва вина. В виноградарському районі м. Вршац домінують білі винні сорти, червоних майже немає. Весь цей край займають виноградники, і він є одним з найважливіших виноградарських регіонів Сербії.

Серед багатьох вин особливо високої якості, що виготовляються в виноградарському районі м. Вршац, виділяються: Мускат Оттонель, Шардоне, Піно блан, Рислінг рейнський та італійський. Дуже популярним є столове вино Ріслінг банатський з сортів: Ріслінг італійський, Смедерівка, Жуплянка та Креаца.

• Вршацька вежа (XIV століття), розташована на Вршацькому пагорбі.
• Будівля Ратуші (Магістрату) XVIII століття.
• Резиденція єпископа («Владичанський двір») XVIII століття, з досить багатою скарбницею.
• Монастир Месич XVI століття, розташований за 10 км від м. Вршац.
• «Аптека на сходах», відкрита в 1784 р., у якій в даний час знаходиться постійна експозиція музею Соборної церкви Святого Миколая 1785 р.
• Римсько-католицька церква 1863 р., присвячена Святому Герхарду.
• Каплиця Святого Хреста 1720 р.

• Марія фон Аугустін (1806—1886) — австрійська баронеса, художниця і письменниця.
• Дімітріє Стоякович — прем'єр-міністр Угорщини в 1944 р.

• 
  Вршац
• 
• 
  Церковь святого Герхарда
• 
  Каплиця Святого Хреста вночі

• Світлини міста Вршац