Всенічна

Все́нічна́[1], заст. Всено́шна[2][3], або Всенічне́ бді́ння (церк.-слов. бдѣніє; грец. αγριπνία; παννυχις; лат. vigilia) — церковне богослужіння, що відправляється за встановленим чином у православ'ї. За суворого дотримання Уставу має тривати від заходу сонця до світанку — цілу ніч під Великдень, напередодні великих дванадесятих свят. Складається з Полієлейної ранньої і Великої вечірні.

Історія

Практика «старозавітної церкви» не знала регулярної нічної молитви. Але вже в писаннях апостольських трапляється часте згадування всенічних молінь (Лк. 6:12; Лк. 9:28-36; Мт. 26:36-45; Дії 16:25). Про часті бдіння пише апостол Павло (2Кор. 6:5; 2Кор. 11:27).

Новий Завіт заповідає пам'ятати про Друге пришестя Христа (1Петр. 5:8; 1Кор. 16:13; Кол. 4:2; 1Сол. 5:6; Одкр. 3:2-3; Одкр. 16:15) та невпинно молитися (1Сол. 5:17; Еф. 6:18).

У записах західної прочанки Егерії містяться докладні відомості про нічні служби-чування в Єрусалимі та його околицях у IV ст.

Отці Церкви пояснюють практику нічного чування есхатологічними очікуваннями Другого пришестя Христа й настання Царства,[4] а також прагненням уникнути гріха.[5]

Термін грец. αγριπνία (агріпніа — «відсутність сну») стосовно нічного богослужіння знаходимо у Василія Великого (бл. 330–379), який пише, що такі мали повсюдне поширення на Сході та відбувалися напередодні недільних днів протягом всього року, у святу ніч Великодня, свята Богоявлення та днів пам'яті святих мучеників[6].

Словом же грец. παννυχις, калькою якого і є укр. всенічна, у візантійський практиці називалася відносно коротка нічна служба, що існувала як у парафіяльній, так і в монастирській редакції. Остання в спрощеному вигляді служиться сьогодні як приватна відправа без зв'язку з часом літургічної доби і відома як молебень; коли правиться за померлих — зберігає історичну назву панахида.[7]

Всенічне бдіння — основна відмінність Єрусалимського уставу від Студійського, первісно пов'язана з віддаленим проживанням ченців, які таким чином отримували змогу сходитися перед святами на спільну молитву один раз за ніч, а не двічі.

Див. також

Примітки
  1. Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.
  2. Всеношна // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Усеношна // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Тертуліан. De orat. 29; Кипріан Карфагенський. De orat. Dom 36; Hist. mon. Aeg. Prol. 7
  5. Ps. Athanas. De virgin. 33
  6. Успенский Н. Д. Чин всенощного бдения на православном Востоке и в Русской Церкви. — Богословские труды., сб. 18. М., 1978, стр.11
  7. Арранц М. Как молились Богу древние византийцы. ЛДА, 1979

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.