Вулиця Кубійовича

№ 7 — триповерховий житловий будинок, власницею якого у 1936 році була Марія Деметр[6], а серед мешканців будинку були Владислав Еразм Боярський (1866—1946), польський педагог, історик, колишній професор II Гімназії імені Франца Йосифа у Львові[7][8], судовий урядник Едвард Корецький та вчителі Емма Котарба, Яніна і Кароль Ланг[9].

№ 15 — у цьому будинку мешкав Василь Рагузов — комсомолець, студент Львівського політехнічного інституту. Він загинув під час степової заметілі у Казахстані, коли брав участь в освоєнні цілинних земель. У 1979—1991 роках на його честь була названа вулиця у Львові, а на будинку, де він мешкав з родиною, встановлена меморіальна таблиця. Нині за цією адресою розташований офіс ГО «Львівське братство пасічників „Рій“».

№ 17 — триповерховий житловий будинок. Приміщення на першому поверсі будинку займає крамниця «Продукти».

№ 19, 21, 23 — чотириповерхові житлові будинки. Будинок під № 19 вирізняється широкими наріжними лоджіями, на жаль, багато з них зіпсували склінням[10]. Будинки № 21 і № 23 збудовані у 1950-х роках.

№ 29 — житловий п'ятиповерховий будинок, споруджений у 1960-х роках для представників львівської організації Спілки письменників України[11]. Поет Микола Петренко згадував про цей письменницький будинок[12]:

«Зумів таки вуйко Козланюк вибити гроші, затвердити проєкти, розгорнути будівництво. Щоправда, не все вийшло так, як планувалося. Спершу йшла мова про поліпшений проєкт, чеський чи що. Але в обкомі скривилися: будуйте як всі. Тобто хрущовки. За поліпшеними проєктами виростали тільки обкомівські та виконкомівські будинки, простим людям зась. Козланюк боровся: ми ж не прості люди, ми письменники, не допомогло… Однак у нас велика радість. Житимемо громадою, окрім нас із Володимиром Лучуком, сусідами будуть Борис Бобинський, Роман Іваничук, Григорій Тютюнник».

На першому поверсі будинку за радянських часів містився магазин «Продторг»[5], нині тут стоматологічна клініка «Симбіотика».

№ 31 — за радянських часів в будинку містилася їдальня «Домова кухня», нині тут продуктова крамниця мережі «Близенько».

№ 33 — за радянських часів перший поверх будинку займало «Ательє мод». Нині тут міститься ЛКП «Снопківське».

№ 35 — будівля споруджена 1973 року за проєктом архітектора Мирона Вендзиловича як новий навчальний корпус Інституту прикладного і декоративного мистецтва. Нині у цьому приміщенні міститься кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв[13]. Також академія має ще два нових корпуси, збудованих на початку XXI століття. У 2000-х роках тут одне з приміщень займав театр «Намір». Під № 35-А — кав'ярня «Хліб з маслом», під № 35-Б — галерея Львівської національної академії мистецтв.

№ 39 — триповерховий житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2452-м[2].

№ 41 — вілла Кшижевських, збудована у 1925 році за проєктом архітектора Владислава Дердацького[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2453-м[2].

№ 2 — у 1950-х роках в будинку була швейна майстерня індпошиття[15], у 1970—1980-х роках — каси Аерофлоту, згодом містилося кафе-бар «Крона», нині — кафе української кухні «Шкварка». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2451-м[2].

№ 8 — триповерховий будинок збудований у стилі функціоналізму. На ньому виступаючий еркер і стрічкове скління. Від еркера плавно, наче крила метелика, відходять балкони з рустуванням. Вхідний портал класично прямокутний, збереглись автентичні дерев’яні двері з округлим витягнутим вікном, що нагадує вхід в каюту пароплава[10].

№ 22 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2079-м[2].

№ 36-А — чотириповерховий будинок, споруджений у 1950-х роках, як гуртожиток Львівського технікуму залізничного транспорту (нині — Львівський коледж транспортної інфраструктури).

№ 38 — будинок академічної спільноти, споруджений за проєктом архітектора Івана Левинського. Нині у цій будівлі міститься Львівська національна академія мистецтв[5].