Козланюк Петро Степанович

Петро́ Степанович Козланю́к (літературні псевдоніми: Прутовий, Мережка, Переривський) (30 липня (12 серпня) 1904(19040812), село Перерив, тепер Коломийський район, Івано-Франківська область — 19 березня 1965, Київ) — український радянський письменник-москвофіл, публіцист, комуніст від КПЗУ, літературний критик. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1960 роках.

Петро Степанович Козланюк
Петро Козланюк
Псевдо Прутовий, Мережка, Переривський
Народився 12 (25) серпня 1904 або 12 серпня 1904(1904-08-12)
Коломийський район, Івано-Франківська область
Помер 19 березня 1965(1965-03-19) (60 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Личаківський цвинтар[1] : 
Країна  Польща
 СРСР
Національність українець
Діяльність письменник, літературний критик, політик
Мова творів українська і польська
Жанр оповідання
Magnum opus «Юрко Крук»
Партія КПРС і Комуністична партія Західної України
Нагороди
 Козланюк Петро Степанович у Вікісховищі
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився у багатодітній селянській сім'ї (у родині було троє братів та троє сестер). Батько помер на початку 1915 року.

Петро Козланюк наймитував у рідному селі. Восени та на початку зими 1918 року навчався у Коломийській гімназії. Потім працював на ремонті залізничної колії, робітником Коломийського пивоварного заводу, чорноробом Коломийського паровозного депо.

Почав друкуватися в 1926 році. У 1927—1930 роках — фейлетоніст у газеті «Сельроб». У 1930—1932 роках — редактор газети «Сила». Один із засновників прорадянської письменницької організації «Горно» і журналу «Вікна». Був членом ЦК «Сель-Роб-Єдність». У 1930—1939 роках його кілька разів заарештовувала польська влада як українського прорадянського активіста. У 1936 році був одним із організаторів Антифашистського конгресу діячів культури у Львові.

У 1939—1941 роках активно працював в оргкомітеті Спілки радянських письменників України у Західній Україні, був членом редакції львівської обласної газети «Вільна Україна».

Під час німецько-радянської війни був кореспондентом фронтових газет (у тому числі «Радянської України»), коментатором радіостанції «Дніпро». Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1944—1952 і 1954—1965 роках — голова Львівської організації Спілки письменників України. У 1945—1951 роках — головний редактор журналу «Радянський Львів».

25 серпня 1952— 9 лютого 1954 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих.

Надгробок Петра Козланюка.

Помер 19 березня 1965 року у Києві. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові (поле № 1). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Е. Мисько.

Творчість

Автор понад 50 книжок оповідань, памфлетів, повістей, нарисів. Його нариси і статті містять багатий фактичний матеріал про суспільно-політичну, культурно-освітню атмосферу на західноукраїнських землях 1920-1930-х років під польською окупацією.

Серед них:

Багатотомники:

  • Твори в 3-х томах (1960).
  • Твори в 4-х томах (1974—1975).

Твори Петра Козланюка перекладені на ряд мов народів СРСР та «соціалістичного табору».

Нагороди, пам'ять
Пам'ятна дошка в рідному селі (нині відсутня)

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора (18.09.1964), орденом Червоної Зірки, а також медалями.

У Львові ім'ям Петра Козланюка названо вулицю (бічна Личаківської, на Кайзервальді).

Ім'ям письменника названа також вулиця в Радивилові на Рівненщині, де він жив у 1930-ті роки.

Публікації П. Козланюка

Примітки
  1. Личаківський некрополь — С. 101.
  2. Журнал перець 1974 16. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2021.
  3. Журнал перець 1984 16. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.