Міхай I

Міхай I (Михайло; рум. Mihai I [miˈhaj]; 25 жовтня 1921(19211025), Сіная, Королівство Румунія 5 грудня 2017, Швейцарія) король Румунії в 19271930 і 19401947 роках, з династії Гогенцоллернів-Зигмарингенів, Маршал Румунії (1941).

Міхай I
рум. Mihai I
Міхай I
Король Румунії
20 липня 1927  8 червня 1930
Попередник: Фердинанд I
Наступник: Кароль II
Король Румунії
6 вересня 1940  30 грудня 1947
Коронація: 6 вересня 1940
Попередник: Кароль II
Наступник: титул скасований
 
Народження: 25 жовтня 1921(1921-10-25)[1][2][…]
Foișor Castled, Сіная, Королівство Румунія[3]
Смерть: 5 грудня 2017(2017-12-05)[4][5][…] (96 років)
Aubonned, Morges Districtd, Во, Швейцарія[4]
Поховання: Curtea de Argeș Monasteryd
Країна: Королівство Румунія, Велика Британія, Швейцарія і Румунія
Релігія: Православ'я
Рід: Гогенцоллерни-Зігмарінгена
Батько: Кароль II
Мати: Олена Грецька
Шлюб: Анна Бурбон-Пармська
Діти: Маргарита, Олена, Ірина, Софія, Марія
Автограф:
Нагороди:
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Орден Михайла Хороброго
Великий хрест Ордену Спасителя
Орден Георга I
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
Кавалер Великого Хреста ордена Білого лева
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Білої Троянди із зіркою
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

 Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Обіймав престол двічі: у перший раз дитиною, а вдруге дуже молодою людиною (19–26 років) і впливу на політику, загалом, не чинив. Однак під час другого царювання здійснив один, але досить значний для своєї країни вчинок — вивів Королівство Румунія з гітлерівської коаліції (1944). Наймолодший (і останній на 2017 рік) кавалер вищого радянського військового ордена «Перемога».

Єдина дитина кронпринца Кароля (майбутнього Кароля II) і принцеси Олени Грецької, онук Фердинанда I. Правнук великої княжни і королеви Греції Ольги Костянтинівни і правнук великої княжни Марії Олександрівни. У 1925 році Кароль вирушив за кордон зі своєю коханкою Оленою Лупеську і після цього скандалу зрікся престолонаслідування. Таким чином, 4-річний Міхай став спадкоємцем свого діда і, коли той помер в липні 1927 року, неповних шести років вступив на престол.

До 1930 роки царював під опікою регентів, але в тому ж році батько Міхая, Кароль, повернувся в країну на запрошення політиків, незадоволених регентством ; він змістив сина і став царювати як Кароль II, а Міхай став його спадкоємцем з титулом "великий воєвода Алба-Юлії ". Кароль зосередив у своїх руках велику владу, але його диктатура була неефективною через його загальну некомпетентність та ексцентричність. У 1940 році Королівство Румунія зазнало чутливу політичну поразку: Бессарабія була приєднана до СРСР, а частина Трансільванії за Віденським арбітражем відійшла до Королівства Угорщина. Незабаром після цих подій маршал Іон Антонеску здійснив державний переворот і змістив Кароля II, який знову залишив країну.

Знову зійшовши на престол в 19- річному віці, юний монарх був приречений на роль маріонетки Антонеску, не маючи фактично ніяких повноважень. У цей час Королівство Румунія активно бере участь у Другій світовій війні. Одного разу Міхай сказав бабці: "Я навчився не говорити те, що я думаю, і посміхатися тим, кого я повинен ненавидіти ".

Коли радянські війська наблизилися до кордону Королівства Румунія і розгромили німецькі сили в Яссько- Кишинівській операції, Міхай в серпні 1944 року, об'єднавшись з антифашистською опозицією, наказав заарештувати Антонеску і пронімецьких генералів і оголосив війну Третьому Рейху. У Бухарест після того були введені радянські війська, і союзна румунська армія разом з червоною билася проти гітлерівської коаліції на території Королівства Угорщина, а потім в Австрії.

У березні 1945 року в Королівстві Румунія опинився у влади уряд, підтриманий Москвою, і два з гаком роки Румунія залишалася чимось на зразок «соціалістичної монархії». Молодого короля прозвали в Москві «король-комсомолець». 6 липня 1945 Міхай був нагороджений радянським орденом «Перемога» (№ 16) — за вивід Королівства Румунія з табору союзників Третього Рейху, який помітно прискорив розгром гітлерівської коаліції. Він отримав цю нагороду третім з іноземців (після Ейзенхауера і Монтгомері, але до Роля — Жимерського і Тіто). У грудні 1947 року Комуністичний уряд скасував монархію, і Міхай був змушений емігрувати. Міхай позбувся престолу останнім з трьох монархів східноєвропейських держав, що опинилися після війни в сфері впливу СРСР (після короля Югославії Петра II і царя Болгарії Симеона II).

Оселившись у Швейцарії, Міхай в 1948 році одружився з принцесою Анною Бурбон-Пармською (нар. 1923; у монархістів вважається королевою Румунії). Від цього шлюбу народилося п'ять дочок — Маргарита (нар. 26 березня 1949), Олена (нар. 15 листопада 1950), Ірина (нар. 28 лютого 1953), Софія (нар. 29 жовтня 1957), Марія (нар. 13 липня 1964), синів немає. У 1997 році Міхай одноосібно змінив законодавство румунського королівського дому, допустивши жінок до престолонаслідування (у сім'ї Гогенцоллернів традиційно був прийнятий салічний закон) і проголосив старшу дочку Маргариту кронпринцесою Румунії.

Прийняв швейцарське громадянство (як принц Михайло фон Гогенцоллерн-Зігмарінген). Захопився авіацією, пілотував комерційні літаки, а потім працював в авіаційній компанії.

Повалення соціалістичної влади у Румунії зробило можливим повернення Міхая на батьківщину. Він вперше приїхав туди в 1992 році, дуже ненадовго і з великою кількістю обмежень; республіканський уряд явно побоювався якогось перевороту на його користь, хоча 71-річний Міхай, наскільки можна судити, не прагнув і не прагне цього. Лише у 1997 році, після відходу уряду Йона Ілієску, Міхаю повернули румунське громадянство, і він зміг знову приїхати до Румунії. Він регулярно відвідував країну, але жив у Швейцарії. Права на королівські маєтки і замки він віддав уряду за 30 мільйонів євро.

У 2005 році, під час урочистостей з нагоди 60-річчя Перемоги, король Міхай, єдиний живий кавалер вищого радянського військового ордена «Перемоги», відвідав Москву, де В. В. Путін вручив йому ювілейну медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945»[6].

У 2010 році король Міхай відвідав парад Перемоги у Москві, як єдиний живий верховний головнокомандувач збройними силами держави у Другій світовій війні.

У день свого 90-річчя виступив з промовою у Парламенті Румунії.

Ім'я Міхая I серед інших висічене на Меморіальній дошці на честь кавалерів ордена «Перемога», встановленої в Великому Кремлівському палаці.

Нагороди

Румунія

Греція

  • Орден Спасителя, великий хрест особливого ступеня
  • Орден Святих Георгія і Костянтина, великий хрест з ланцюгом
  • Орден Георга I, великий хрест
  • Медаль «100 років Грецькому королівству»

Італія

Британська імперія

Чехія

Франція

Інші країни

Цікаві факти

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.