Вусач-меґоп зерновусий
Вуса́ч-меґо́п зернову́сий (лат. Megopis scabricornis Scopoli, 1763 = Cerambyx eques Voet, 1778) — вид жуків з родини Вусачів.
? Вусач-меґоп зерновусий | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Megopis scabricornis Scopoli, 1763 | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Поширення
M scabricornis належить до групи європейських видів у складі європейського зоогеографічного комплексу і поширений в Європі, західній Росії, на Кавказі. У Карпатському регіоні вусач-меґоп зустрічається дуже рідко, переважно на Закарпатті — в передгірних районах, тоді як в Карпатах і на Прикарпатті вид не зустрічається.
Екологія
Як і інші види Прионін, M. scabricornis приурочений до листяних лісів утворених, здебільшого, дубом (Quercus L.) та грабом звичайним (Carpinus betulus L.). Літ відбувається в червні-серпні. Комахи активні в присмерку, часто летять на світло. Дорослі комахи не живляться.
Морфологія
Тіло M. scabricornis, в порівнянні з іншими прионінами, сильно видовжене, розміром 30-50 мм, в зернистій скульптурі, вкрите дрібними жовто-сірими волосками. Передньоспинка із суцільним, іноді дрібно зазубреним, заокругленим бічним краєм. Вусики довгі, часто довші за тіло, їх третій членик надзвичайно довгий і досягає аж основи надкрил.
Життєвий цикл
Личинки розвиваються у деревині листяних. Розвиток триває від 2-х до 4-х років, залежно від зовнішніх умов.
Література
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич И.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;