Вуховертка прибережна

Вуховертка прибережна[2](Labidura riparia) — вид щипавок, поширений по всій Землі, переважно в субтропічних та тропічних регіонах. Поширена лабораторна модель для вивчення поведінки та фізіології комах.

?
Вуховертка прибережна

Імаго Labidura riparia (Іспанія)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Вуховертки (Dermaptera)
Підряд: Forficulina
Родина: Labiduridae
Рід: Labidura
Вид: Вуховертка прибережна (L. riparia)
Labidura riparia
Pallas, 1773 [1]
Посилання
Вікісховище: Labidura riparia
EOL: 596157
ITIS: 186021
NCBI: 50449

Опис

Тіло світло-жовте, червонувате, іноді буре. На передньоспинці та надкрилах розташовані 2 темно-бурі поздовжні смуги. Крила іноді повністю приховані під надкрилами. Середина черевця також більш темна, бура. Довжина тіла самців досягає 2,6 см, самиці дрібніші, до 2,2 см.[3]

Ноги світло-жовті, 2-й членик лапки простий, циліндричний, не ширший 3-го членика.

Останній тергіт черевця з волосками, підігнутий донизу, утворює лопать поміж кліщів. Кліщі довгі, розміром близько 3-5 мм у довжину, в самця симетричні, майже прямі, мають зубець посередині внутрішнього краю.[3]

Самці бувають двох морф: дрібної, подібної за розмірами до самиць, та великої, з потужними клішнями.

Антени з 25-35 члеників.[3] Довжина антен складає близько 12 мм.[4]

Генетика та фізіологія

Хромосомний набір вуховертки прибережної складає 5 пар автосом, а також 2 X-хромосоми в самиць та X- і Y-хромосоми в самців.[5] У деяких працях помилково вказується набір 2n=14[6], але це пов'язано з невірним визначенням виду.

В основі антен знаходиться спеціальний мускульний орган, який помпує гемолімфу до антени.[4]

Самці вуховертки прибережної мають два пеніси, при цьому для запліднення самиці вони використовують зазвичай лише один правий.[7]

Спосіб життя

Зустрічаються у вологих місцинах, поблизу води, на берегах річок.[3]

Вуховертку прибережну з 1970-х років успішно розводять в лабораторіях, через що вдалося встановити багато особливостей їхньої фізіології та онтогенезу. В лабораторних умовах ембріональний розвиток від відкладки яйця до вилуплення личинки триває близько 8 діб, розвиток личинки проходить за приблизно 33 дні, причому самиці та дрібні самці проходять через 5 линянь, а великі самці линяють 6 разів. Середня тривалість життя дорослої особини в лабораторії становить 114 діб.[8]

Самиці охороняють гніздо з яйцями та годують новонароджених личинок впровдовж 2-5 діб після вилуплення. Самиця відправляється на пошуки їжі, а потім знаходить гніздо за залишеним слідом феромонів.[9]

Щипавки цього виду захищаються від хижаків, виділяючи зі слинних залоз суміш пахучих речовин, яка містить сірковмісні речовини, зокрема диметилсульфоксид. Їхній запах нагадує випаровування мертвих тварин та відлякує хребетних хижаків.[10]

Вуховертки прибережні є хижаками, поїдають різноманітних дрібних комах та інших безхребетних, зокрема гусениць та лялечки совок Spodoptera littoralis[11], Chrysodeixis includens[12], Helicoverpa armigera, Chrysodeixis chalcites, Spodoptera exempta і Spodoptera litura, вогнівкових Ostrinia furnacalis, Crocidolomia binotalis і Chilo suppressalis, представника родини Yponomeutoidea міль капустяну, попелицю Rhopalosiphum maidis, цикадку Peregrinus maidis та інших.[13]

Цих комах вражає паразитичний гриб Filariomyces forficulae.[14]

Див. також

Примітки

  1. The Earwig Research Centre - All the names. Процитовано 1 квітня 2009.
  2. Гусєв, В. І.; Єрмоленко, В. М.; Свищук, В. В.; Шмиговський, К. А. (1962). Атлас комах України. Київ: Рад. шк. с. 21. с. 304.
  3. Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 98.(рос.)
  4. Pass, Günther (1988). Functional morphology and evolutionary aspects of unusual antennal circulatory organs in Labidura riparia Pallas (Labiduridae), Forficula auricularia L. and Chelidurella acanthopygia géné (Forficulidae) (Insecta : Dermaptera). International Journal of Insect Morphology and Embryology 17 (2): 103–112. ISSN 00207322. doi:10.1016/0020-7322(88)90004-9.
  5. Avancini, Rita M. P.; Recco-Pimentel, Shirlei M.; Prado, Angelo P. (2000). Labidura riparia (Dermaptera, Labiduridae) from Brazil. Karyotype and C-banding.. CYTOLOGIA 65 (1): 93–96. ISSN 0011-4545. doi:10.1508/cytologia.65.93.(англ.)
  6. Наприклад, у Asana, J. J.; Makino, Sajiro (1934). The idiochromosomes of an earwig, Labidura riparia. Journal of Morphology 56 (2): 361–369. ISSN 0362-2525. doi:10.1002/jmor.1050560209.(англ.)
  7. Kamimura, Y. (2006). Right-handed penises of the earwigLabidura riparia (Insecta, Dermaptera, Labiduridae): Evolutionary relationships between structural and behavioral asymmetries. Journal of Morphology 267 (11): 1381–1389. ISSN 03622525. doi:10.1002/jmor.10484.(англ.)
  8. Shepard, W.; Van Waddill; Kloft (16 липня 1973). Biology of the Predaceous Earwig Labidura riparia (Dermaptera: Labiduridae). Annals of the Entomological Society of America 66 (4): 837–841. doi:10.1093/aesa/66.4.837.(англ.)
  9. Radl, Ruth C.; Linsenmair, K. Eduard (1991). Maternal Behaviour and Nest Recognition in the Subsocial Earwig Labidura riparia Pallas (Dermaptera: Labiduridae). Ethology 89 (4): 287–296. ISSN 01791613. doi:10.1111/j.1439-0310.1991.tb00374.x.(англ.)
  10. Byers, John A. (2015). Earwigs (Labidura riparia) mimic rotting-flesh odor to deceive vertebrate predators. The Science of Nature 102 (7-8). ISSN 0028-1042. doi:10.1007/s00114-015-1288-1.(англ.)
  11. Ammar, E.-D.; Farrag, S. M. (1974). Studies on the behaviour and biology of the earwig Labidura riparia Pallas (Derm., Labiduridae). Zeitschrift für Angewandte Entomologie 75 (1-4): 189–196. ISSN 00442240. doi:10.1111/j.1439-0418.1974.tb01843.x.(англ.)
  12. Price, James F.; Shepard, Merle (1978). Calosoma sayi and Labidura riparia Predation on Noctuid Prey in Soybeans and Locomotor Activity. Environmental Entomology 7 (5): 653–656. ISSN 1938-2936. doi:10.1093/ee/7.5.653.(англ.)
  13. Situmorang, J.; Gabriel, B. P. (1988). Biology of Labidura riparia (Pallas) and its predatory capacity on the Asian corn borer. Philippine Entomologist 7 (3): 195–214. ISSN 0048-3753.(англ.)
  14. Strandberg, J.O.; Tucker, Linda C. (1974). Filariomyces forficulae: Occurrence and effects on the predatory earwig, Labidura riparia. Journal of Invertebrate Pathology 24 (3): 357–364. ISSN 00222011. doi:10.1016/0022-2011(74)90144-X.(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.