Вуховертка прибережна

Тіло світло-жовте, червонувате, іноді буре. На передньоспинці та надкрилах розташовані 2 темно-бурі поздовжні смуги. Крила іноді повністю приховані під надкрилами. Середина черевця також більш темна, бура. Довжина тіла самців досягає 2,6 см, самиці дрібніші, до 2,2 см.[3]

Ноги світло-жовті, 2-й членик лапки простий, циліндричний, не ширший 3-го членика.

Останній тергіт черевця з волосками, підігнутий донизу, утворює лопать поміж кліщів. Кліщі довгі, розміром близько 3-5 мм у довжину, в самця симетричні, майже прямі, мають зубець посередині внутрішнього краю.[3]

Самці бувають двох морф: дрібної, подібної за розмірами до самиць, та великої, з потужними клішнями.

Антени з 25-35 члеників.[3] Довжина антен складає близько 12 мм.[4]

Хромосомний набір вуховертки прибережної складає 5 пар автосом, а також 2 X-хромосоми в самиць та X- і Y-хромосоми в самців.[5] У деяких працях помилково вказується набір 2n=14[6], але це пов'язано з невірним визначенням виду.

В основі антен знаходиться спеціальний мускульний орган, який помпує гемолімфу до антени.[4]

Самці вуховертки прибережної мають два пеніси, при цьому для запліднення самиці вони використовують зазвичай лише один правий.[7]

Зустрічаються у вологих місцинах, поблизу води, на берегах річок.[3]

Вуховертку прибережну з 1970-х років успішно розводять в лабораторіях, через що вдалося встановити багато особливостей їхньої фізіології та онтогенезу. В лабораторних умовах ембріональний розвиток від відкладки яйця до вилуплення личинки триває близько 8 діб, розвиток личинки проходить за приблизно 33 дні, причому самиці та дрібні самці проходять через 5 линянь, а великі самці линяють 6 разів. Середня тривалість життя дорослої особини в лабораторії становить 114 діб.[8]

Самиці охороняють гніздо з яйцями та годують новонароджених личинок впровдовж 2-5 діб після вилуплення. Самиця відправляється на пошуки їжі, а потім знаходить гніздо за залишеним слідом феромонів.[9]

Щипавки цього виду захищаються від хижаків, виділяючи зі слинних залоз суміш пахучих речовин, яка містить сірковмісні речовини, зокрема диметилсульфоксид. Їхній запах нагадує випаровування мертвих тварин та відлякує хребетних хижаків.[10]

Вуховертки прибережні є хижаками, поїдають різноманітних дрібних комах та інших безхребетних, зокрема гусениць та лялечки совок Spodoptera littoralis[11], Chrysodeixis includens[12], Helicoverpa armigera, Chrysodeixis chalcites, Spodoptera exempta і Spodoptera litura, вогнівкових Ostrinia furnacalis, Crocidolomia binotalis і Chilo suppressalis, представника родини Yponomeutoidea міль капустяну, попелицю Rhopalosiphum maidis, цикадку Peregrinus maidis та інших.[13]

Цих комах вражає паразитичний гриб Filariomyces forficulae.[14]

• Список вуховерток України