Вівдиченко Іван Іванович
Іван Іванович Вівдиченко (нар. 26 вересня 1907, місто Охтирка, тепер Сумської області — 13 липня 1973, місто Київ) — український радянський діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 2—7-го скликань. Член ЦК КПУ в 1956—1971 роках.
| Іван Іванович Вівдиченко | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
| Народився |
26 вересня 1907 Охтирка, Сумська область | ||||||||||
| Помер |
13 липня 1973 (65 років) Київ | ||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||||||||
| Діяльність | державний діяч, політик | ||||||||||
| Alma mater | Сумський державний університет | ||||||||||
| Учасник | німецько-радянська війна | ||||||||||
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР | ||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Біографія
У 1925 році закінчив індустріальну профшколу. Трудову діяльність розпочав 1925 року робітником Дніпропетровського заводу імені Г. І. Петровського. З 1926 року працював слюсарем на електростанції, трактористом дитячої трудової колонії Наркомпросу Української СРР в місті Охтирці та механіком сумського заводу «Електрохліб». У 1933 році без відриву від виробництва закінчив Сумський машинобудівний інститут, працював начальником цеху Сумського машинобудівного заводу імені М. В. Фрунзе.
З 1935 року директор Сумської філії Харківського інституту підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників. З 1937 року — інструктор промислово-транспортного відділу ЦК КП(б) України. З 1939 року — завідувач сектору, заступник завідувача відділу кадрів ЦК КП(б) України. З 1938 по 1971 роки депутат Верховної Ради УРСР з 2 по 7 скликання.
З травня 1941 року — секретар з машинобудівної промисловості і завідувач відділу машинобудівної промисловості ЦК КП(б) України.
Учасник німецько-радянської війни. З 1941 року уповноважений Військових Рад Південно-Західного, Сталінградського і Донського фронтів.
З 1943 по 1944 рік — заступник секретаря ЦК КП(б) України з машинобудівної промисловості. З 1944 року — 1-й заступник завідувача відділу, 1-й заступник начальника Управління кадрів ЦК КП(б)У. З 1948 по 1950 рік — інспектор ЦК КП(б)У.
З 1950 по 1954 рік працював Керуючим справами Ради Міністрів УРСР. З 1954 по 1968 рік — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК Компартії України. З 21 січня 1956 року по 17 березня 1971 року — член ЦК Компартії України.
З 1968 року — персональний пенсіонер союзного значення в Києві. Був співробітником Інституту історії партії при ЦК КПУ. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений
- орденами Леніна (26.02.1958), Трудового Червоного Прапора (9.07.1966), «Знак Пошани», Вітчизняної війни І ступеня;
- медалями «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.», «Партизанові Вітчизняної війни» І ступеня, «За трудову доблесть»;
- Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Посилання
- Довідник з історії Компартії та Радянського Союзу
- Громадянське суспільство і влада[недоступне посилання з квітня 2019]