Військова хитрість

Перед Битвою під Кадешем між Єгипетським і Хетським царствами, фараон Єгипта Рамсес ІІ був обманутий кочівниками-бедуїнами шасу, які були таємними союзниками хетів. Коли він перебував під Кадешем, маючи при собі лише з'єднання Амона і особисту гвардію, бедуїни своїми розповідями переконали фараона в тому, що хетти знаходяться в 200 кілометрах від Кадеша, близько Алеппо. Після довгого маршу по пустелі Рамсес розбив табір і став чекати інших сил.

Хетти, що знаходилися зовсім недалеко, перейшли річку, що відділяла їх від єгиптян, і атакували з'єднання Ра, які вже підходили до табору. Послідувала масштабна битва що закінчилася фактично нічиєю і великими втратами сторін [4].

Згідно історичних свідчень під час Троянської війни греки довгий час не могли взяти Трою, потім вирішили піти на хитрість побудувавши величезну скульптуру коня на колесах в середині якого переховувався невеликий загін греків, греки подарували скульптуру троянцям а вночі з коня вийшов загін який допоміг грекам штурмувати Трою [5].

Підчас битви при Гавгамелах між Македонським царем Олександром Македонським і між царем Персії  Дарієм ll, Олександр Македонський на початку битви дав наказ своїй кінноті на лівому фланзі бігти паралельно ворогу вправо а піхоті наказав взяти за попони коней і бігти за кіньми. Перси не чекали на такий зухвалий маневр і самі почали намагатися дзеркально повторити побудову війська Олександра але в них це погано вийшло піхота втратила стрій і в цей момент Олександр особисто повів в бій кращій свій підрозділ щоб завдати удару саме в те місце де був Дарій, але розпорошені підрозділи персів не витримали потужного удару і македонські війська прорвалися до Дарія, який почав тікати. Військо персів побачило що цар тікає, прийшло в паніку. До того ж Перська армія не могла керуватися ніким іншим крім царя, втративши царя перська армія по суті перестала існувати як організована сила [6].

Підчас облоги Сиракуз військами Давнього Риму війська Сіракуз по розпорядженню Архімеда застосували дзеркала з бронзи для того щоб спалити римські кораблі і крани для того щоб їх перевертати, але все ж дослідниками береться під сумнів достовірність можливості підпалити  судно в бою за допомогою сонячних променів, вірогіднішою вважається версія що дзеркала сліпили атакуючих. Після двох років спроб штурму римлянам таки вдалося взяти місто але не в останню чергу дякуючи зрадникам серед жителів міста[7].

Підчас битви в Тевтобурзькому лісі армія германських племен зробила засідку вздовж дороги, вона замаскувалася в лісових насадженнях, в засідку потрапила римська армія. В ході атаки германці знищили 3 римські легіони [8].

Перед битвою між військами Омеядського Халіфату і Франкської держави, командувач військами франків майордом Карл Мартел (Карл "Молот") розуміючи чисельну перевагу військ Халіфату і те що його військо складається з кінноти, розмістив свою переважно піхотну армію в лісі це дало перевагу піхоті і надало маскування переміщенням франкських підрозділів. Після початку вирішальної битви, Карл Мартел направив підрозділ в табір арабів в якому зберігалися награбовані арабами цінності і раби, підрозділ захопив табір звільнив рабів і почав вивозити цінності. Коли до військ Халіфату дійшли відомості про грабунок награбованих цінностей значна кількість арабських бійців вийшла з битви та попрямувала до табору, відхід частини бійців до табору зчинив паніку і розбрат в мусульманському таборі, в результаті це призвело до розгрому військ Халіфату і спасінням Європи від наступу мусульман.[9].

Великий князь Київської Русі Олег під час походу на Царгород, після невдалих спроб взяти місто наказав прикріпити колеса до кораблів і їхати до Царгорода, побачивши це візантійці здалися [10].

У «Повісті временних літ» описано, як у далекому 946 році княгиня Ольга використала голубів у військовій справі. Після повстання древлян, війська Київської Русі під командуванням княгині Ольги оточили столицю древлян Іскоростень. Ольга для примирення наказала дати з кожного древлянського двору по три голуба та три горобця. Древляни швидко зібрали від двору по три голуби та по три горобця і послали їх до Ольги з поклоном. Ольга дала наказ роздати птахів війську і прив'язати до кожної птиці сухий трут. Коли почало сутеніти, запалили трути і відпустили птахів. І ті понесли вогні до рідних гнізд. Загорілися голубники, клітини, сараї та сіновали. І не можна було вгамувати пожежу - горіли всі двори відразу. Після цього війська Ольги легко взяли Іскоростень [11].

Зранку 17 травня 1302 року фламандські жителі Брюге почали організоване повстання проти французького окупаційного гарнізону, дзвін сповістив про початок повстання, повстання відбулося дуже злагоджено і несподівано французький 3 тисячний окупаційний гарнізон добре підготовлений до традиційних  битв, нічого не зміг протиставити несподіваній запеклій атаці простих містян, опір гарнізону посеред міських будівель не мав успіху, бій завершився майже повним знищенням французького гарнізону[12].

Під час наступу війська кримських татар, підсиленого турецькими яничарами на Москву. Дізнавшись про похід, московське командування своєчасно зосередило біля переправ через  Ока в районі Серпухова, 40—45-тисячну армію на чолі з М. І. Воротинським. Навесні було вжито необхідних заходів з організації розвідки та будівництва загороджувальних споруд. 26 липня військо Девлет-Герая вийшло до Оки та форсувало її. Після запеклого бою з частинами московських сил татарське військо рушило до Москви по Серпуховській дорозі. 28 липня передовий полк московської армії наздогнав військо хана, атакував і розгромив кримський ар'єргард, внаслідок чого чого Девлет-Гірей змушений був призупинити похід на Москву. 30 липня біля села Молоді  розгорнулась битва, у якій московське військо вдаваним відступом змусило татар потрапити під нищівний вогонь артилерії, зосередженої в гуляй-городі. Вирішальну роль в битві зіграв обхідний маневр Великого полку московської армії. В момент штурму головними силами татар гуляй-городу, Великий полк зайшов їм в тил, після чого почалась одночасна контратака московських військ з фронту та тилу, внаслідок якої противник зазнав важких втрат та кинувся втікати. В ході переслідування московські війська повністю знищили 2 татарські заслони. До Криму добрались тільки 5 тисяч чоловік. [13].

21-23 вересня 1648 року сталася велика битва під Пилявцями. Польське військо розташувалося у укріпленому таборі. Після стрімкої атаки Богдан Хмельницький розпочав навмисне відступ, прагнучи виманити супротивника з табору. Піддавшись на цей прийом, поляки почали переслідування. Хмельницький заздалегідь виділеними та потайними полками завдав сильного удару у фланги бойового порядку поляків. Бій тривав до вечора. Втративши велику кількість убитих, польське військо змушене було відступити. Богдан Хмельницький організував їхнє переслідування. Після цього польське військо потрапило під удар із засідки сильного загону Максим Кривоноса. Внаслідок цього удару та удару з тилу польські війська були майже повністю знищені. Хмельницький захопив великий обоз, 80 гармат противника, його прапори та багато іншого майна [14].

У 1651 році Іван Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів Калиновського та Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника. Залишивши частину свого війська у місті, Іван Богун з рештою вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою коронною кінноту на Південний Буг, де крилаті гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті [15].

Під час бою під Крутами, добровольцями було розібрано  частину залізнодорожнього покриття що вело на Київ, тому незважаючи на те що фронт УНР було прорвано за один день, але через розібраний залізнодорожний шлях, наступ більшовиків на Київ зупинився на 4 дні [16].

Вермахт щоб захопити Норвегію пішли на хитрість, норвезькі військові і техніка були загружені в цивільні судна, які в якості цивільних кораблів підплили до найважливіших німецьких портових міст, але в ніч з 9 на 10 квітня 1940 року судна несподівано висадив військовий десант який почав захоплювати норвезькі міста. До 11 годин ранку німці вже захопили норвезькі міста Нарвік, Тронхейм і Берген. Серйозні бої точились за Осло, яке встигли залишити король Гокон VII з родиною, уряд і більшість парламенту, евакуювавшись до розташованого за 50 км Ельверума [17].

Шифрувальники навахо (навахо Diné Bizaad yee Nidaazbaa'ígíí) це група індіанців племені навахо, які в роки Другої світової війни працювали в американській армії радистами-шифрувальниками. Вони передавали донесення по рації та телефону рідною мовою. Брали участь у всіх основних операціях морської піхоти США в Тихому океані в 1942-1945 [18].

Тетський наступ це операція, сил Північного В'єтнаму і В'єтконга проти військ США і Південного Вєтнама на півдні В'єтнаму в ході Війна у В'єтнамі. Була надзвичайно несподіваною і дуже масованою, наступ почався в свято Тет одне з найбільших свят В'єтнаму. Війська США і союзників були застигнуті зненацька. Незважаючи на великі втрати атакуючих першої хвилі близько 50-60 тисяч вбитих, тетський наступ завдав досить значних втрат військам США і союзників (більше 9 тисяч вбитих), що значною мірою сприяло появі пацифіських настроїв в США, що привело до виводу військ США з В'єтнаму. Зокрема Світ облетіли кадри на яких бійці В'єтміня намагалися захопити посольство США в Південному В'єтнамі. [19].

Війна почалася з неочікуваної для ізраїльтян атаки єгипетських та сирійських військ під час єврейського свята Йом-Кіпур (Свято судного дня). Армії Єгипту і Сирії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах і розпочали наступ в глиб території Ізраїлю. За рахунок несподіванки єгиптяни прорвали лінію оборони ізраїльтян лінію Лінію Бар-Лева на міцність якої ізраїльтяни покладали великі надії, єгипетські війська почали наступ в глиб Синаю, ізраїльські підрозділи відступали на схід Синаю. Але успішний початок не допоміг арабам виграти війну, за кілька днів Ізраїль провів мобілізацію і зібрався з силами. Після цього ізраїльські війська зупинили просування арабських військ, а потім почали повертати втрачені території [20].