Брацлавщина

Брацлавщина — історична область в Україні у 14-18 століттях. Займала східну частину Поділля (територію теперішньої Вінницької і частину Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей). Назва походить від адміністративного центру — міста Брацлав.

Герб Брацлавщини

У 1362 землі Брацлавщини, після звільнення від татар, були зайняті великим князем литовським Ольгердом. В 1460-х роках на цьому терені було створене Брацлавське воєводство, яке після укладення Люблінської унії 1569 року відійшло до Корони Королівства Польського.

Населення Брацлавщини брало активну участь у національно-визвольних повстаннях проти польських загарбників під проводом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Марка Жмайла, Тараса Федоровича, Павла Павлюка.

У 1648 році на визволеній від шляхти Брацлавщині було створено нову адміністративну одиницю Брацлавський полк, козаки якого брали участь у всіх битвах козацької армії під проводом Богдана Хмельницького.

Після укладення Андрусівського перемир'я 1667 року, за умовами якого Україна була поділена між двома сусідніми державами: Річчю Посполитою і Московським царством, Брацлавщина мала відійти до першої. Проте наприкінці 17 — початку 18 століття населення Брацлавщини, як і всієї Правобережної України, продовжувало вести боротьбу проти польських гнобителів під проводом гетьмана Петра Дорошенка, полковників Андрія Абазина, Семена Палія. В 1712 році після підписання Прутського мирного договору 1711 Брацлавський полк було ліквідовано.

Внаслідок другого поділу Речі Посполитої (1793) територія Брацлавського воєводства була захоплена Російською імперією і на його територіальній основі 2 (13) квітня 1793 року було створено Брацлавське намісництво.

В 1796 році після ліквідації намісництв в Російській імперії територія Брацлавщини ввійшла до складу Подільської і Київської губерній.