Військово-морські сили Аргентини

Адмірал Вільям Браун, «батько аргентинського флоту».

Військово-морський флот Аргентини був створений після Травневої революції 25 травня 1810 року, з початком війни за незалежність від Іспанії. Флот вперше був створений для підтримки Мануеля Бельграно в парагвайській кампанії, але він був потоплений кораблями з Монтевідео і не брав участі в цьому конфлікті. Відновлення конфлікту з Монтевідео призвело до створення другого флоту, який брав участь у захопленні міста. Оскільки в Буенос-Айресі було мало морських фахівців, більшість моряків були з інших країн, наприклад, уродженець Ірландії Вільям Браун, який керував операцією. Оскільки витрати на утримання флоту були занадто високими, більшість аргентинських військово-морських сил складалися з приватирів.

Браун очолив аргентинський флот у подальших морських конфліктах під час війни з Бразилією та англо-французької блокади Ріо-де-ла-Плата.

У 1870-х роках Військово-морський флот Аргентини розпочав модернізацію. Наприкінці століття він мав у своєму складі:

• 5 броньованих крейсерів
• 4 броненосця берегової оборони
• 3 другокласні, швидкісні крейсери британського виробництва
• 7 сучасних малих крейсерів та канонерських човнів
• 4 есмінці
• 22 міноноски.[3]

Найпотужніші кораблі в цей час включали побудований в Італії броненосний крейсер "Гарібальді" та його кораблі-побратими: "Генерал Бельграно", "Генерал Пуейрредон" і "Сан-Мартін", кожен вагою понад 6000 тонн. Три старіші броненосця берегової охорони, Альміранте Браун, Індепенденсія та Лібертад, датовані 1880-ми - початком 1890-х.[4]

Лінкор типу «Рівадавія», що будується в США для ВМС Аргентини. Фото зроблено в 1912 році. Два кораблі цього класу вступили в експлуатацію в 1914–1915 роках і служили до 1956 року.

Протягом обох світових війн Аргентина була нейтральною країною, лише оголосивши війну державам Осі в березні 1945 року. У 1940 р. флот Аргентини був восьмим за потужністю у світі (після європейських держав, Японії та США) та найбільшим у Латинській Америці. Флот включав два літні кораблі епохи Першої світової війни (але модернізовані) типу " Рівадавія ", три сучасних крейсера, десяток есмінців британської збірки та три підводні човни, а також мінні загороджувачі, тральщики, кораблі берегової оборони та канонерські човни. Також існувала морська авіація.[5]

У післявоєнний період підрозділи морської авіації та морської піхоти були передані під безпосереднє командування ВМС. Разом з Бразилією Аргентина є однією з двох південноамериканських країн, яка експлуатувала два авіаносці: Індепенденсія та Вейнтісі́нко де Майо.

ВМС Аргентини традиційно активно беруть участь у боротьбі з незаконним рибальством, допомогаючи береговій охороні[6][7][8][9]

Військово-морські сили також брали участь у всіх військових переворотах в Аргентині протягом 20 століття. Під час диктатури 1976-1983 років персонал ВМС був залучений у Брудну війну, в якій тисячі людей були викрадені, замучені та вбиті силами військової хунти. Школа механіків ВМС Аргентини, відома як ESMA, була горезвісним центром тортур. У жовтні 2007 р. ВМС Аргентини офіційно передали школу правозахисним організаціям, щоб перетворити її на меморіальний музей.

Під час цього режиму ВМС також був основним прихильником військового вирішення двох найдавніших суперечок у країні: конфлікту в протоці Бігль з Чилі та Фолклендських островів (ісп. Islas Malvinas) з Великою Британією.

Аргентина була єдиною країною в Латинській Америці, яка брала участь у війні в Перській затоці 1991 року , надіславши есмінець і корвет у першому дислокації, а корабель постачання та ще один корвет пізніше для участі в блокуванні та контролі над морем у затоці.

З 1990 по 1992 рік патрульні катери класу Baradero були розміщені за мандатом ООН у затоці Фонсека в Центральній Америці.[10] У 1994 році три корвети типу Drummond брали участь у операції "Підтримка демократії" на Гаїті.