Вікторжевська Зінаїда Власівна
Зінаї́да Вла́сівна Вікторже́вська (нар. 25 грудня 1904 (7 січня 1905), Кам'янець-Подільський — 8 листопада 1985, Київ) — український живописець. Член Спілки художників України (від 1938 року; нині — Національна спілка художників України).
| Вікторжевська Зінаїда Власівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
7 січня 1905 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія | |||
| Смерть | 8 листопада 1985 (80 років) | |||
| Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художниця | |||
|
| ||||
Біографія
1930 року закінчила факультет живопису Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; майстерня Федора Григоровича Кричевського; серед учителів — Лев Юрійович Крамаренко, Віктор Никандрович Пальмов, Андрій Іванович Таран).
Працювала у театральній майстерні четвертого Мистецького об'єднання «Березіль» (1923—1924), художником на доломітному Артемівському заводі (нині Луганської області, 1929), викладачем Луганської трудової школи (1930), режисером-мультиплікатором на Київській кінофабриці «Українфільм» (1930—1933).
Від 1935 року брала участь у художніх виставках. Учасниця республіканських і всесоюзних виставок. Улітку 2003 року відбулася посмертна персональна виставка живопису Вікторжевської у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.
Творчість
Основний жанр Вікторжевської — станкове малярство реалістично-імпресіоністичного напряму (портрети діячів української культури, натюрморти, пейзажі, тематичні картини).
Особливість натюрмортів Вікторжевської — синкретичність, органічне поєднання в одній композиції портрета та натюрморту. Улюблені мотиви — квіти та яблука, які з портретами дітей створюють асоціативний ряд, що об'єднується оптимістичним настроєм, темою краси й повноти життя.
Роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Харківському та Дніпропетровському музеях українського мистецтва, Сумському художньому музеї, Шевченківському національному заповіднику в Каневі Черкаської області, Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику.
Твори
- «Комсомольський карнавал», «На дитячому майданчику» (1935).
- «Після роботи» (1937).
- «Т. Шевченко читає поему „Сон“» (1939).
- «Червоні маки» (1945).
- «Мати-партизанка».
- «За рідну землю» (1947).
- «У прифронтовій хаті» (1951).
- «Півонії» (1953).
- «П. А. Грабовський у Тобольську» (1954).
- «Музична п'єса» (1957).
- «Квіти і яблука» (1958).
- «Бузок, тюльпани і конвалії» (1959).
- «Півонії і жасмин на блакитному» (1962).
- Портрети:
- «Дівчинка у віночку» (1940),
- співачки М. Вікторжевської (1941),
- партизанів Грабчака та Сніжко, «Юний музикант», «Автопортрет» (усі — 1945),
- «Автопортрет у синьому» (1949),
- «Дівчина в українському вбранні» (1953),
- «Автопортрет у бордовому» (1955),
- В. Ласкавого (1961),
- Б. Лятошинського, Г. Петрашевич (обидва — 1962),
- Н. Деренівської-Марущенко (1965),
- О. Іваненко з онукою (1973).
- Серія на тему драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки (1947).
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с.
- Слободянюк П. Я. Культура Хмельниччини. — Хмельницький, 1995. — С. 285.
- Загаєцька О. В. Вікторжевська Зінаїда Власівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X. — С. 536—537.
- Кушнір Борис. Художники і мистецтвознавці з Кам'янця // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1973. — 2 березня. — С. 3.
- Сандул В. У пошуку героїчного: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1985. — 2 березня. — С. 4.
- Загаєцька О. Мовою гармонії. Зінаїда Вікторжевська // Образотворче мистецтво. — 2000. — № 1.
- Зінаїда Вікторжевська. Живопис: Каталог. — Львів, 2002.
- Гуринова А. Квіти і діти Зінаїди Вікторжевської // Літературна Україна. — 2003. — 11 серпня.
- Хрущак М. З мистецької скрині // Книжник. — 2003. — № 11.