Вікторівка (Тернопільський район)
Ві́кторівка — село в Україні, Тернопільська область, Тернопільський район, Козівська громада. Адміністративний центр колишньої Вікторівської сільської ради.
| село Вікторівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Тернопільський район |
| Громада | Козівська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 567 (на 2014) |
| Поштовий індекс | 47681 |
| Телефонний код | +380 3547 |
| Катойконіми | вікторівчани |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°26′33″ пн. ш. 25°11′33″ сх. д. |
| Відстань до районного центру |
4 км |
| Відстань до залізничної станції |
2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47681, с. Вікторівка, вул. 17 вересня, 67 |
| Карта | |
  Вікторівка | |
 Вікторівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
Розташоване на берегах річки Тудинка (ліва притока Студенної, басейн Стрипи, сточище Дністра), за 4 км від районного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Козова. Географічні координати: 49° 26’ пн. ш. 25° 11’ сх. д. Територія — 0,89 кв. км. Дворів — 147.
Історія
Перша згадка про село датується 1785 р. Існує леґенда про заснування села — на території колишнього Козівського району проживав пан (дані про якого не збереглися). У нього не було сина, якому він міг би передати землі та маєток, але він мав чотири дочки, Теофілію, Вікторію, Гелену та Олесю. Коли пан був старий та хворий, покликав доньок і сказав, що належні йому землі він ділить між ними. Після смерті батька, дочки, кожна на своїй землі зробили забудови маєтків. У подальшому ці забудови розрослися, кругом них поселилися люди, які там працювали і так утворилися села. В даний час там розташовані села Теофіпілка, Вікторівка, Геленки та Олесине.
Між 1820 і 1830 рр., належала до громади Козова та до однойменної домінії, циркулу Бережани, Королівства Галичини та Володимирії[1].
У 1900 р. у Вікторівці — 397 осіб, 1939 р. — 1690 осіб.
У 1904 р. велика земельна власність належала Юзефові Мілінському.
Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився уродженець села Петро Марків (нар. 1895). До Другої світової війни Вікторівка була польською колонією. А коли поляків вивезли, у селі поселилися де портовані з Польщі українські родини, які почали заселяти цю територію.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії: Іван Зелінський, Михайло Осташа (нар. 1915), Михайло Сваток (нар. 1924), Михайло Шевчук (1944 р.). Радянська влада репресувала, згодом реабілітувала Михайла Медвідя (нар. 1910), Михайла Петришина (нар. 1909).
Від 7 грудня 2020 року Вікторівка належить до Козівської громади[2].
Релігія
- церква святителя Миколая Чудотворця (1992; ПЦУ; мурована),
- «фігура» Пресвятої Богородиці (2006, фундатор П. Пеляк).
Пам'ятки
Є парк.
Населення
| Чисельність населення, осіб | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1939 | 2001 | 2014 | ||||||||||||||||
| 397 | 1690 | 573 | 567 | ||||||||||||||||
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,30 | |
| російська | 0,52 | |
| білоруська | 0,17 |
Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.
Соціальна сфера
Багато років село належало до Теофіпільської сільської ради, і входило до одного радгоспу (директор І. Козлов). Саме за його керівництва і господарювання село газифікували, заасфальтували дороги.
У 1998 р. у Вікторівці створили сільську раду (голова Петро Гловина).
Діють НВК (ЗОШ 1-го ступеня–дитячий садочок), бібліотека, клуб, фельдшерський пункт, крамниця, фермерське господарство «Вікторія-92» (від 1992). Село газифіковане. У 2009 р. з ініціативи голови фермерського господарства Петра Пеляка збудували стадіон, посадили сад.
Відомі люди
- Народилися
- Петро Дрожджак — перший Представник Президента України в районі.
- Ігор Дутка (нар. 1963) — український інженер, спортсмен (волейбол).
- Віктор Кидонь (1964—2019) — український юрист, учасник російсько-української війни[4][5].
- Ганна Назарків (нар. 1969) — український медик, літератор.
- Петро Пеляк (1950—2022) — український господарник, меценат, громадський діяч[6].
Примітки
- Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. П. Пироженко, В. Сіверська — Київ, 1965. — с. 57, 346.
- Рішення Козівська селищна ради від 7 грудня 2020 року № 26 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Козівської селищної ради».
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- Виборчі списки
- Про нагородження з нагоди ювілею
- На Тернопільщині прощаються з відомим аграрієм та меценатом // Терміново. — 2022. — 22 січня.
Джерела
- Масира, Я. Вікторівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Масира Я., Мельничук Б., Федечко, М. Вікторівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 440—441. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Wiktorówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 448. (пол.)