Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька, також Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейнська, (нім. Viktoria Adelheid von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg), (нар. 31 грудня 1885 — пом. 3 жовтня 1970) — принцеса Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька з династії Глюксбургів, донька герцога Фрідріха Фердинанда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзького та принцеси Ауґустенбурзької Кароліни Матильди, дружина останнього герцога Саксен-Кобург-Готи Карла Едуарда.
Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька | |
---|---|
нім. Viktoria Adelheid von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg | |
Фото Вікторії Адельгейди 1912 року | |
герцогиня-консорт Саксен-Кобург-Готи | |
Початок правління: | 11 жовтня 1905 |
Кінець правління: | 14 листопада 1918 |
Інші титули: | титулярна герцогиня-консорт Саксен-Кобург-Готи (1918—1954) |
| |
Попередник: | Марія Олександрівна |
Наступник: | не було |
| |
Дата народження: | 31 грудня 1885 |
Місце народження: | Ґрюнхольц, Пруссія |
Дата смерті: | 3 жовтня 1970 (84 роки) |
Місце смерті: | Ґрайн, Австрія |
Дружина: | Карл Едуард |
Діти: | Йоганн Леопольд, Сибілла, Губерт, Кароліна Матильда, Фрідріх Йозіас |
Династія: |
Глюксбурги, Саксен-Кобург-Готська |
Батько: | Фрідріх Фердинанд |
Мати: | Кароліна Матильда Ауґустенбурзька |
Біографія
Вікторія Адельгейда з'явилась на світ 31 грудня 1885 року в маєтку Грюнхольц, що в селі Тумбі, на узбережжі Балтійського моря. Вона стала первістком в родині герцога Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзького Фрідріха Фердинанда та його дружини Кароліни Матильди Ауґустенбурзької, народившись за дев'ять місяців після весілля батьків. Протягом наступних дев'яти років сім'я поповнилася чотирма доньками: Александрою Вікторією, Оленою, Адельгейдою та Кароліною Матильдою й сином Вільгельмом Фрідріхом.
На придворному балу в берлінському Міському палаці 15 лютого 1905 Вікторія Адельгейда була представлена герцогу Саксен-Кобург-Готи Карлу Едуарду, що доводився онуком королеві Вікторії, через її сина Леопольда. Відразу після балу було оголошено про заручини пари.
11 жовтня того ж року Вікторія Адельгейда та Карл Едуард повінчалися у замку Глюксбург. Нареченій виповнилося 19 років, нареченому — 21.
Одним з весільних подарунків для молодят був грошовий презент у розмірі 20 000 марок від громад та ландтага герцогства, який мав бути спрямований на відновлення каплиці Лютера. Його наслідком стало капітальне оновлення фортеці Фесте Кобург.
У подружжя народилося п'ятеро дітей:
- Йоганн Леопольд (1906—1972) — наслідний принц Саксен-Кобург-Готи, був двічі одружений, мав трьох дітей від першого шлюбу;
- Сибілла Кальма (1908—1972) — дружина герцога Вестерботтенського Густава Адольфа, мали п'ятеро дітей;
- Дітмар Губерт (1909—1943) — принц Саксен-Кобург-Готський, загинув у бою під час Другої світової на території України біля селища Великі Мости у Львівській області, одружений не був, дітей не мав;
- Кароліна Матильда (1912—1983) — була тричі заміжня, мала шестеро дітей;
- Фрідріх Йозіас (1918—1998) — титулярний герцог Саксен-Кобург-Готи у 1954—1998 роках, був двічі одружений мав чотирьох дітей від обох шлюбів.
Під час Першої світової чоловік Вікторії Адельгейди числився саксонським генералом, однак не був фактичним головнокомандуючим, а лише супроводжував свій полк.
Після Листопадової революції у 1918 року і повалення монархії, він був змушений зректися престолу. Усі члени герцогської родини стали приватними особами. Сім'я продовжила жити влітку[1] у замку Калленберг, що залишився їхньою приватною власністю, та у Фесте Кобург взимку. Фортеця від 7 червня 1919 перейшла у власність держави, однак, герцог зберіг право на проживання в ній.
1929-го, після перших виборчих успіхів нацистської партії, Карл Едуард відкрито підтримав НСДАП. 5 грудня 1929 герцогське подружжя разом брало участь у передвиборчому мітингу в кобурзькому ресторані, де Гітлер виступав як оратор. В часи Третього Рейху Карл Едуард займав різні представницькі посади, у тому числі, був президентом німецького Червоного Хреста. Після Другої світової його було заарештовано та інтерновано у 1946. Через важкий стан здоров'я герцога випустили із в'язниці. Вікторія Адельгейда доглядала чоловіка до його смерті у 1954 році.
Замок Калленберг та більшість маєтків родини було конфісковано, тож коли у 1958 був повернений у сімейний фонд Саксен-Кобург-Готської династії замок Ґряйнбург у Верхній Австрії, Вікторія Адельгейда почала використовувати його як літню резиденцію.[2]
Там вона і померла 3 жовтня 1970 року. Похована на герцогському родинному кладовищі Лісовий цвинтар біля замку Калленберг у Кобурзі[3] поруч із середнім сином, що загинув на фронті, та чоловіком.
Нагороди
- Медаль «За жіночі заслуги» (Саксен-Кобург-Гота).
Названі на честь
Ім'я Вікторії Адельгейди носять:
- Будинок догляду за немовлятами «Viktoria-Adelheid-Pflege» у Готі;
- Альпійська хижа «Viktoria-Adelheid-Schutzhütte» на гірському гребені Брандштеттеркогельс в окрузі Амштеттен у Нижній Австрії.[4]
Генеалогія
Фрідріх Вільгельм | Луїза Кароліна Гессен-Кассельська | Георг Вільгельм | Іда цу Вальдек-Пірмонт | Крістіан Август II | Ловіса-Софія Даннескьольд-Самсе | Ернст I | Феодора Лейнінгенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх | Адельгейда цу Шаумбург-Ліппе | Фрідріх VIII | Адельгейда Гогенлое-Лангенбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх Фердинанд | Кароліна Матильда Ауґустенбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вікторія Адельгейда | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Історія замку Калленберг (нім.)
- Замок Ґряйнбург. Історичний огляд Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine. (англ.)
- Лісовий цвинтар замку Калленберг Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (англ.)
- Хижа Вікторії Адельгейди Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine. (нім.)
Література
- Harald Sandner: Coburg im 20. Jahrhundert. Die Chronik über die Stadt Coburg und das Haus Sachsen-Coburg und Gotha vom 1. Januar 1900 bis zum 31. Dezember 1999 - von der «guten alten Zeit» bis zur Schwelle des 21. Jahrhunderts. Gegen das Vergessen. Verlagsanstalt Neue Presse, Coburg 2002, ISBN 3-00-006732-9
- Thomas Nicklas: Das Haus Sachsen-Coburg - Europas späte Dynastie. Verlag W. Kohlhammer, Stuttgart 2003, ISBN 3-17-017243-3.