Віктор Франкл

Франкл - скелелаз. Відкриття музею Франкла, Відень, 2015

Народився 26 березня 1905 року у Відні в родині єврейського походження.

З 1923 року навчався у Віденському університеті (спеціалізація — неврологія та психіатрія, напрямок — депресія і суїцид).

Під час навчання спілкувався із Зигмундом Фрейдом і співпрацював з Альфредом Адлером. Пізніше відійшов від психоаналізу.

У 1933–1937 роках очолював, так званий, «павільйон самогубців» (нім. Selbstmörderpavillon) у головній Віденській лікарні. Після анексії Австрії нацистською Німеччиною у 1938 році втратив право лікувати «арійських» хворих і мав перейти до Шпиталю Ротшильда (нім. Rothschild-Spital), єдиної віденської лікарні, де все ще лікували пацієнтів єврейського походження. Там він працював за фахом і навіть проводив операції на мозку. Його медичні рекомендації дозволили врятувати кількох людей від нацистської програми евтаназії хворих.

У грудні 1941 року одружився із Тіллі Гроссер.

25 вересня 1942 року з дружиною та батьками депортований до концтабору Терезієнштадт. Якийсь час йому дозволялося працювати за фахом. Але 19 жовтня 1944 року був відправлений до Аушвіцу. Його батьків було знищено у Аушвіці, а дружина померла у таборі Берґен-Бельзен. Про це він дізнається лише після визволення.

Йому пощастило уникнути газових камер, але на тих, хто вижив, чекали нелюдські умови життя: голод, приниження, важка фізична робота за умов відсутності нормального одягу та харчування тощо. Крім того, людей тримали у постійному страху і стресі. За таких умов, чимало людей здавалося і вмирало. Ті, хто вижив, проходили три стадії психологічної «адаптації». Перейшовши через усе це, спостерігаючи за собою і товаришами, Франкл виробив власну теорію психотерапії — логотерапію.

	Я бачив сенс свого життя в тому, щоб допомагати іншим побачити сенс в своєму житті
— В.Франкль

Психотерапія на практиці. Видання 1947 року

Пізніше він опише цей досвід у книзі «Людина у пошуках справжнього сенсу» (нім. Ein Psycholog erlebt das Konzentrationslager, у англійському перекладі — англ. Man's Search for Meaning: An Introduction to Logotherapy).

З Аушвіца його перевели до концтабору Дахау, де йому вдалося вижити і дочекатися 27 квітня 1945 року, коли табір було звільнено американцями.

По війні протягом 25 років він очолював неврологічну поліклініку у Відні.

У 1947 році одружився вдруге на Елеонорі Катаріні Швіндт, яка була практикуючою католичкою. Пара поважала релігійні погляди одне одного, вони разом ходили як до церкви, так і до синагоги, святкували Різдво і Хануку. Їхня дочка Габріеле стала дитячим психологом.

У 1948 році захистив докторську дисертацію з філософії на тему: «Підсвідомий Бог».

У 1955 році став професором Віденського університету.

У 1970 році, у Сан-Дієго (Каліфорнія) відкрився перший у світі інститут логотерапії. Сьогодні логотерапевтичні товариства є у багатьох країнах світу.

Його книги перекладено на 32 мови світу.

У 2016 «Клуб сімейного дозвілля» видав переклад українською мовою його книги «Man's search for meaning» під назвою В. Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».[5]

Людина має бути особистістю яка стоїть вище за те що її обмежує і те що її зумовлює. Людина є настільки людиною, наскільки вона виходить за межі власної природи та стоїть вище власних інстинктів і бажань. Вона може їх контролювати і підкорювати, а не бігти за ними. Людина на відміну від тварини має духовну сферу буття, і те, що протистоїть всьому соціальному, тілесному і навіть психічному в людині — ми називаємо духовним. Духовне за визначенням є вільним в людині. Духовне в людині те, що завжди можна заперечити. Людина завжди зорієнтована не на себе, а на якусь справу чи на іншу людину в любові до якої вона шукає себе, реалізовує своє я. Таким чином, людина може віднайти себе в тій мірі, в якій вона загублює себе і не звертає на себе увагу.[6]

Людина завжди була вільною істотою, незважаючи на обставини. Свобода дає можливість людині бути «нелюдом» або святим. Свобода як атрибут буття — це якраз свобода від чогось, свобода для чогось.[6]

Найперше свобода може виявлятися до генів, до обставин (середовища) і до захоплень. Щодо генів, то тут автор не згідний з приказкою «яблуня від яблуні не далеко падає», адже часто близнюки в одній сім'ї можуть жити протилежним життям: один — вбивця, а інший — поліцейський, наприклад. Те саме і обставини — не вони детермінують людину, а людина сама визначає як до них ставитись. Тому в таборах смерті й в катівнях було достатньо випадків як альтруїзму, так і примітивних форм виживання і егоїзму. Тим не менш, очевидно, людина є вільною лише умовно, бо свобода не є тотожною до всемогутності в силу обмеженості природи.[6]

Вразливим місцем антропології Фрейда було вчення про те, що людина найбільше прагне до насолод, адже чим більше людина їх прагне, тим менше вона їх отримує, і навпаки: чим більше людина хоче запобігти страждань і невдоволеності, тим більше вона в це втрапляє. Людина завжди може сказати своїм інстинктам і прихоті «ні».[6]

16 жовтня 1995 року присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».

• Екзистенціальна психотерапія
• Онтичний
• Онтологія

• Виктор Франкл. Сказать жизни «Да!»: психолог в концлагере. — М.: «Альпина Нон-фикшн», 2009. — С. 239. — ISBN 978-5-91671-031-1
• Краткий психологический словарь под общей редакцией А. В. Петровского и М. Г. Ярошевского
• Франкл Віктор Еміль Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2

• Віктор Франкл. Біографія
• Публікації російською мовою
• Людина у пошуках сенсу
• Інститут Віктора Франкла у Відні: Наукове Товариство Логотерапії та Екзистенціального Аналізу
• Відеоінтерв'ю з Віктором Франклем
• Овчаренко В. І. Психоаналіз. Іноземні психоаналітики. Франкл Віктор. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 7 вересня 2009.
• В. Франкл. Страдания от бессмысленности жизни. Актуальная психотерапия / Перевод с англ. С. С. Панкова. — Новосибирск: Сиб. унив. изд-во, 2011. — 105 с. — (Пути философии).