Віллард Ван Орман Квайн

Віллард Ван Орман Квайн
Західна філософія
Народження 25 червня 1908(1908-06-25)
Акрон, Огайо, США
Смерть 25 грудня 2000(2000-12-25) (92 роки)
Бостон
Поховання кремація[1]
Громадянство (підданство)  США
Знання мов
  • англійська[2]
    • Діяльність
  • математик, філософ-аналітик, філософ мови, епістемолог, філософ науки, викладач університету, професор, логік, мовознавець
    • Викладав Гарвардський університет[3][4], Весліанський університет і Військово-морські сили США[4]
    Член Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
    Школа / Традиція аналітична філософія
    Основні інтереси логіка, теорія множин, епістемологія, філософія науки, філософія математики, філософія мови
    Alma mater Гарвардський університет (1932)[4] і Oberlin Colleged (1930)[4]
    Визначний твір
  • Word and Objectd, The Roots of Referenced, Two Dogmas of Empiricismd, Метод Куайна — Мак-Класкі, Теза Дюгема-Квайна, Quine's paradoxd і Quine–Putnam indispensability argumentd
    • Історичний період Філософія 20 століття
    Конфесія атеїзм
    Діти
  • Douglas Boynton Quined
    • Нагороди

    Rolf Schock Prizesd (1993)

    премія Кіото в галузі мистецтв і філософіїd (1996)

    почесний член Комітету скептичних розслідуваньd

     Віллард Ван Орман Квайн у Вікісховищі

    Віллард Ван Орман Квайн (англ. Willard Van Orman Quine, 25 червня 1908 — 25 грудня 2000) — американський філософ та логік, представник аналітичної філософії.

    Життя Квайна, починаючи з 1930 року, пов'язане з Гарвардським університетом, де він навчався, потім викладав філософію, логіку й теорію множин. Уже на пенсії він опублікував кілька книг. Недавній опит аналічних філософів поставив Квайна на 5 місце серед філософів двох останніх століть[5]. 1993 року він став першим лауреатом премії Рольфа Шока за «систематичні й проникливі дискусії щодо того, як мова й спілкування мають у своїй основі досвід суспільної практики, й які наслідки це має для теорії знання й лінгвістичної теорії смислу»[6]. 1996 року його нагородили кіотською премією з мистецтва й філософії за «надзвичайний внесок у прогрес філософії в 20 столітті завдяки численним теоріям, що ґрунтуються на глибокому проникненні в логіку, епістемологію, філософію науки й філософію мови»[7].

    Хоча Квайн належав до аналітичної школи, він відстоював думку, що філософія не тільки концептуальний аналіз. Серед його найважливіших праць «Дві догми емпіризму» (1951), що критикує розрізнення аналітичних та синтетичних суджень й ратує за семантичний холізм, а також «Слова й об'єкти» (1960), що розвиває ці думки далі й вводить тезу невизначеності перекладу, ратуючи за біхейвіористську теорію смислу. Він розробив впливову оприроднену епістемологію, що намагалася дати «краще наукове пояснення того, яки ми зуміли розробити вишукані наукові теорії, виходячи зі скромних сенсорних вхідних даних»[8]. Для філософії науки його значення в «систематичному намаганні зрозуміти науку, виходячи з ресурсів самої науки»[8] та в концепції нерозривності між філософією та наукою. Звідси його знаменитий закид: «філософія науки — це вже досить філософії»[9]. Зокрема, щодо філософії математики Квайн з гарвардським колегою Гіларі Патнемом доводили реальність математичних сутностей, виходячи з тези про те, що математика є суттєво необхідною для природознавства та інших наук[10].

    Біографія

    Квайн народився в місті Акрон, Огайо, в родині підприємця та шкільної вчительки. Він отримав ступінь бакалавра в Оберлінському коледжі, а ступінь доктора філософії в Гарварді 1932 року. Його науковим керівником був Альфред Норт Вайтхед. Отримавши стипендію, Квайн відправився в Європу, де познайомився з провідними філософами, зокрема з Альфредом Тарським та членами Віденського гуртка. Після цього він повернувся на викладання в Гарвард. Під час війни він викладав у Бразилії португальською мовою, а потім працював у розвідці військово-морського флоту США, займаючись дешифруванням.

    Після війни Квайн повернувся до Гарварда. Під його керівництвом виросла плеяда відомих філософів. За своїми політичними поглядами Квайн був консерватором, хоча його праці носили спеціальний характер, і він рідко висловлювався щодо політичних питань.

    Філософія

    Дисертація Квайна та його перші публікації стосувалися формальної логіки та теорії множин. Проблемами епістемології та онтології він почав цікавитися вже після війни. До 1960-х склалася його природознавча епістемологія, в якій він намагався знайти відповіді на проблеми суті знання, використовуючи підхід і методи природознавчих наук. Квайн відкидав думку про існування «первинної філософії», чогось такого, що стояло б над природознавством. У цьому він стояв на позиціях натуралізму.

    Інше

    Квайном називають комп'ютерну програму, яка друкує свій текст.

    Виноски
    1. Find a Grave — 1995.
    2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. The Flying University // The New York Review of Books / R. B. Silvers, B. Epstein, E. Hardwick et al. — 1980. — ISSN 0028-7504; 1944-7744
    4. https://plato.stanford.edu/entries/quine/
    5. "So who *is* the most important philosopher of the past 200 years?" Leiter Reports. Leiterreports.typepad.com. 11 March 2009. Accessed 8 March 2010.
    6. "Prize winner page". The Royal Swedish Academy of Sciences. Kva.se. Retrieved 29 August 2010.
    7. Willard Van Orman Quine. Inamori Foundation. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2012.
    8. "Quine's Philosophy of Science". Internet Encyclopedia of Philosophy. Iep.utm.edu. 27 July 2009. Accessed 8 March 2010.
    9. "Mr Strawson on Logical Theory". WV Quine. Mind Vol. 62 No. 248. Oct. 1953.
    10. Colyvan, Mark, "Indispensability Arguments in the Philosophy of Mathematics", The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Fall 2004 Edition), Edward N. Zalta (ed.)

    Література


    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.