Вільгельм Австрійський

Вільгельм Франц Карл Австрійський (нім. Wilhelm Franz Karl von Österreich;21 квітня 1827, Відень ― 29 липня 1894, Баден) ― воєначальник, фельдмаршал Збройних сил Австро-Угорщини, ерцгерцог Австрійський, 57-й великий магістр Тевтонського ордена (1863–1894).

Вільгельм Франц Карл Австрійський
нім. Wilhelm Franz Karl Erzherzog von Österreich
Ім'я при народженні нім. Wilhelm Franz Karl von Österreich
Народився 21 квітня 1827(1827-04-21)
Відень, Австрійська імперія
Помер 29 липня 1894(1894-07-29) (67 років)
Weikersdorf am Steinfelded, Вінер-Нойштадт-Ланд, Нижня Австрія, Австро-Угорщина
·падіння з коняd
Поховання Церква Капуцинів (Відень)
Громадянство  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність австрієць
Місце проживання Deutschmeister-Palaisd
Villa Eugen, Badend
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Віденський університет
Титул Ерцгерцог
Посада Великий магістр Тевтонського ордена (1863–1894)
Військове звання фельдмаршал Збройних сил Австро-Угорщини
Конфесія римо-католик
Рід Габсбурги-Лотаринзькі
Батько Карл Тешенський
Мати Генрієтта Александріна Нассау-Вайльбурзька
Брати, сестри Марія Кароліна Австрійська, Марія Тереза Австрійська, Карл Фердинанд Австрійський, Фрідріх Австрійський і Альбрехт Австрійський
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Чорного орла
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Герб

герб Габсбургів-Лотаринзьких

Біографія
Ерцгерцог Вільгельм, літографія Йозефа Кригубера, 1837 рік

Представник роду Габсбургів. Четвертий син Карла, герцога Тешенського і Генрієтти Александріни Нассау-Вайльбурзької, внук імператора Священної Римської імперії Леопольда ІІ і Марії Луїзи Іспанської.[1]

Вивчав політичні науки у Віденському університеті, був студентом Йозефа фон Кудлера.

Військова кар'єра

З ранніх років готував себе до військової служби. Особливо його цікавила артилерія.

В 1842 р. вступив на службу. У цьому ж році, 1 серпня, став командувачем 12 піхотного полку, який з тих пір носив його ім'я.

В 1846 р. йому був присвоєний чин полковника піхоти. В наступному році — генерал-майора. В 1860 році став командуючим польової артилерії Ломбардо-Венеційського королівства, в 1862 — командувачем Майнцською групою військ.

Учасник багатьох битв, в тому числі при Сольферино в 1859 та в битві під Садові в 1866 командував артилерією та був поранений.

В 1862 р. призначений губернатором фортеці в Майнці.

4 січня 1867 р. імператор підвищив Вільгельма до фельдмаршала Збройних сил Австро-Угорщини.

У 1867–1894 рр. був генеральним інспектором артилерії.

До своєї смерті був керівником наступних підрозділів:

  • 12-й імператорсько-королівський піхотний полк (з 1842 р.);
  • 3-й імператорсько-королівський польовий гаубичний полк (з 1854 р.);
  • 4-й імператорсько-королівський піхотний полк (з 1863 р.);
  • 1-й східно-прусський польовий артилерійський полк;
  • 5-а російська кінна артилерійська батарея;

Членство в Тевтонському ордені

В жовтні 1845 року Вільгельм Австрійський був прийнятий до Тевтонського ордена. У 1846 р. вибраний помічником великого магістра в ордені. З 1863 року після смерті ерцгерцога Максиміліана Австрійського очолив орден. Будучи магістром, сприяв організації Тевтонських польових госпіталів в австрійській армії.

Особисте життя

Вільгельм був власником одного з перших палаців, побудованих на нещодавно збудованому Рінгштрассе у Відні. Теофіл ваг Гансен будував палац за дорученням ерцгерцога в 1864–1868 навпроти міського парку. У 1870 році Вільгельм продав палац Тевтонському ордену, але продовжував жити в ньому адже був Великим магістром ордену.

Захоплювався колекціонуванням, під час військової служби зібрав велику колекцію нагород Габсбурзької монархії. Був одним із ініцаторів створення Віденського військово-історичного музею. Зібрав багато експонатів для наповнення музею.

В особистому житті ерцгерцог Австрійський, незважаючи на обітниці, дані при вступі в орден, в числі іншого, безшлюбності, був заможним, брав участь в світському житті. Багато і вдало грав на біржі, що приносило йому істотний дохід. Жив за рахунок успішної діяльності на фондовому ринку і від продажу цінних паперів. Любив бали і верхову їзду. Його численні зв'язки з жінками були причиною багатьох чуток.

Внаслідок роману з актрисою Марією Лутц в 1860 р. в них народився син Карл Борромеус Ротт.

Смерть

29 липня 1894 р. під час однієї з верхових поїздок ерцгерцог вирішив привчити коня до шуму нового паровоза. Їзда уздовж залізничної лінії закінчилася тим, що переляканий кінь скинув наїзника. В результаті падіння Вільгельм Австрійський отримав важкі поранення і в той же день помер[2].

Похований у Відні в Церкві Капуцинів, в родовій усипальниці Габсбургів.

Пам'ять

Після смерті Вільгельма його ім'ям був названий 3-й полк фортечної артилерії у Граці.

Йоганн Штраус в 1854 році присвятив ерцгерцогу марш на честь одужання.

На честь Вільгельма Австрійського, від імені його племінника і спадкоємця Євгена Австрійського (якому тоді було менше року) в Вайкерсдорфі (Баден) встановлена ​​пам'ятна колона.

У 1896 році в Леопольдштадті, біля Пратера, була побудована артилерійська казарма, названа ім'ям ерцгерцога Вільгельма. Проте, до 2005 року останню будівлю казарм було знесено, а місце забудовано житловими будинками.

Оглядова вежа, побудована на вершині гори Аннінгер в 1887 році названа Вільгельмсварте, в честь ерцгерцога.

Нагороди

Примітки
  1. Person Page. www.thepeerage.com. Процитовано 19 квітня 2021.
  2. Archiv. www.burgen-austria.com. Процитовано 19 квітня 2021.
  3. Андреевские кавалеры. Наброски к книге. Журнал старого ворчуна (ru-RU). 19 травня 2010. Процитовано 19 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.