Карл Фердинанд Австрійський

Народився 29 липня 1818 року у Відні. Був третьою дитиною та другим сином у родині ерцгерцога Карла Австрійського та його дружини Генрієтти Александріни Нассау-Вайльбурзької. Мав старшу сестру Марію Терезу та брата Альбрехта.

Батько був ветераном наполеонівських воєн і прославився у битві під Асперном 1809 року. У 1822 році він успадкував від свого дядька Тешинське герцогство, а під час Бельгійської революції розглядався як ймовірний кандидат на престол новоствореної країни. Сім'я до того часу поповнилася чотирма дітьми, з яких вижили Фрідріх, Марія Кароліна та Вільгельм. Мешкала родина у віденських апартаментах і замку Вайльбург поблизу Бадена. У числі нерухомості тешинського спадку були також Палац Ерцгерцога Альбрехта із великою художньою колекцією у Відні, Цешинський замок і замок Гросс Зеєловіц у Моравії.[3] Сімейне життя протікало у в тихому усамітненні й було щасливим і гармонійним.[4] Втім, у віці 11 років Карл Фердинанд втратив матір, яка померла від скарлатини зовсім молодою. Батько більше не одружувався. Із дітьми та почтом він часто навідував Гросс Зеєловіц. Один із таких візитів відбувся 1835 року.[3]

Карл Фердинанд, 1853

Карл Фердинанд розпочав службу у 57-му піхотному полку в Брно, пізніше став командиром бригади імператорської армії в Італії. З 28 червня 1842 року був шефом Білгородського 12-го уланського полку Російської імперії.[2] Боровся проти чеських повстанців у Празі в ході революції 1848 року. Після поразки демократичних сил брав участь у примирливих діях австрійського імператорського дому. Пізніше став шефом 51-го піхотного полку, розквартированого у Венеції, який складався в основному з трансильванських солдат-уніатів.

31 серпня 1856 року, разом із імператором Францем Йозефом та іншими членами родини Габсбургів, був присутнім на церемонії освячення Естергомського собору.[5]

У 1860 році був знову відкомандирований до Брно. 7 листопада того року отримав чин генерала від кавалерії.

Єлизавета Франциска Австрійська

У віці 35 років узяв шлюб із 23-річною Єлизаветою Францискою Австрійською, яка походила з угорської гілки династії Габсбургів і доводилася йому кузиною. Наречена була удовою та мала від першого шлюбу малолітню доньку. Весілля відбулося 18 квітня 1854 у Відні. Подружній союз виявився щасливим. Оселилися молодята у замку Гросс Зеєловіца, який передав їм ерцгерцог Альбрехт. Замок за кілька років перед цим був реконструйований. Навколо був розбитий ландшафтний парк, існував також фазанарій. У Гросс Зеєловіцу народилися всі шестеро дітей пари:

• Франц Йозеф (5—13 березня 1855) — прожив 8 днів;
• Фрідріх (1856—1936) — генерал-фельдмаршал німецької армії, був одруженим з Ізабеллою фон Крой, мав дев'ятеро дітей;
• Марія Крістіна (1858—1929) — дружина короля Іспанії Альфонса XII, мала трьох дітей;
• Карл Стефан (1860—1933) — був одруженим з ерцгерцогинею Марією Терезією Австрійською, мав шестеро дітей;
• Ойген (1863—1954) — великий магістр Тевтонського ордену у 1894—1923 роках, одруженим не був, дітей не мав;
• Марія Елеонора (19 листопада—9 грудня 1864) — прожила 3 тижні.

Карл Фердинанд організував у своїх володіннях видовищні полювання, які відвідували відомі аристократи. Під час одного з них здоров'я ерцгерцога, який страждав на хронічне захворювання печінки, значно погіршилося,[3] і він помер 20 листопада 1874 у замку Гросс Зеєловіца. Був похований у Новій крипті Імператорського склепу Капуцинеркірхе у Відні.[6]

Дружина пережила його майже на тридцять років. Синів всиновив його брат Альбрехт, який не мав нащадків чоловічої статі, і передав їм усі свої великі статки. Донька у 1879 році стала королевою-консортом, а згодом — і регентом Іспанії.