Ломбардо-Венеційське королівство

Ломбардо-Венеційське королівство (італ. Regno Lombardo–Veneto; нім. Königreich Lombardo–Venetien; також відома як «Австрійська Італія», нім. Österreichisches Italien)[5] було створено на Віденському конгресі, який визнав права Габсбургів на Ломбардію і Венецію, після скасування Королівства Італія, проголошеного Наполеоном в 1805[6] Резиденція віце-королів мала знаходитися в Мілані і Венеції, віце-королі мали бути призначені імператорським двором у Відні.[4] Єдиним королем, що коронувався як король Ломбардо-Венеційського королівства, був імператор Фердинанд I.

Regno Lombardo–Veneto (it)
Königreich Lombardo–Venetien (de)
Королівство Ломбардо-Венеційське
Володіння Австрійської імперії

1815 – 1866
Ломбардія 1815-1859
Венеція 1815-1866
Прапор Герб
Розташування Ломбардії-Венеції
Королівство Ломбардо-Венеційське, 1853
Столиця Мілан & Венеція
1815-1859
Венеція
1859-1866
[1][2][3][4]
Форма правління Абсолютна монархія
Австрійський імператор
 - 1815-35 Франц II
 - 1835-48 Фердинанд I
 - 1848-66 Франц Йосиф I
віце-король
 - 1857-59 (last) Максиміліан I
імператор Мексики
Історія
 - Віденський конгрес 9 червня 1815
 - Революції 22 березня 1848
 - Цюрихський договір 10 листопада 1859
 - Віденський договір 12 жовтня
Площа
 - 1852[3] 46 782 км2
Населення
 - 1852[3] 4 671 000 осіб
     Густота 99,8 осіб/км² 
Валюта Ломбардо-Венеційський фунт (1816-60)
Ломбардо-Венеційський флорін (1860-66)
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ломбардо-Венеційське королівство

Історія

Віденський конгрес об'єднав території Ломбардії (якою правили Габсбурги, починаючи з 16 століття, і австрійська гілка родини 1713 — 1796) і Венеції (яка перебувала під австрійським правлінням з перервами з 1797 року) в єдине ціле під владою австрійських Габсбургів.

Після народної революції 22 березня 1848 (П'ять днів Мілана), австрійці залишили Мілан, який став столицею Governo Provvisorio della Lombardia (Тимчасовий уряд Ломбардії). Наступного дня, Венеція також збунтувалася проти австрійців, утворюючи Governo Provvisorio di Venezia (Тимчасовий уряд Венеції). Австрійці, після перемоги над сардинськими військами під Кустозою (24-25 липня 1848 р.), увійшли у Мілан (6 серпня) і Венецію (24 серпня 1849 р.), й відновили австрійську владу.

Ломбардія була приєднана до Сардинського королівства в 1859 році, за Цюрихським договором після Другої італійської війни за незалежність, Венеція була передана Королівству Італії в 1866 році після закінчення Австро-Прусської війни, за Празьким договором.

Примітки
  1. Pollock, Arthur William Alsager (1854). The United service magazine: Vol.75. London.
  2. Förster, Ernst (1866). Handbuch für Reisende in Italien: Vol.1. Munich.
  3. Fisher, Richard S. (1852). The book of the world: Vol.2. New York.
  4. Francis Young & W.B.B. Stevens (1864). Garibaldi: his life and times. London.
  5. Pütz, Wilhelm (1855). Leitfaden bei dem Unterricht in der vergleichenden Erdbeschreibung. Freiburg.
  6. Rindler Schjerve, Rosita (2003). Diglossia and Power. Berlin.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.