Вільгельм Райнгард
Вільгельм Адольф Райнгард (нім. Wilhelm Adolf Reinhard; 18 березня 1869, Гросс-Лютай (нині Лютово, Куявсько-Поморське воєводство, Польща) — 18 грудня 1955, Дортмунд, ФРН) — високопоставлений офіцер СС, обергруппенфюрер СС і генерал піхоти.
| Вільгельм Райнгард | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Wilhelm Adolf Reinhard | ||||||||||||||||||||||||||
.jpg.webp) | ||||||||||||||||||||||||||
| Народився | 18 березня 1869[1][2][3] | |||||||||||||||||||||||||
| Помер |
18 січня 1955[2][3] (85 років) Дортмунд, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН | |||||||||||||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||||||||||||||
| Діяльність | політик | |||||||||||||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||||||||||||
| Членство | СС і СА | |||||||||||||||||||||||||
| Посада | депутат рейхстагу Третього рейхуd | |||||||||||||||||||||||||
| Військове звання | генерал | |||||||||||||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4] | |||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||
_25Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_18Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_12Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_4Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
_5Class_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_2class_BAR.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Закінчив кадетський корпус і військову школу в Меці. Кадровий офіцер. Почав службу фенріхом в прусській армії в 1888 році в піхотному полку «Герцог Фрідріх Вільгельм фон Брауншвейг». Лейтенант з 1889 року. Обер-лейтенант (1890). У 1911 році - майор.
Учасник Першої світової війни в складі 3-ї гвардійської дивізії. У 1914 році брав участь в облозі фортеці Намюр. Пізніше був переведений зі своїм полком на Східний фронт. Учасник Мазурського битви (1914) і Лодзінської операції.
У 1915 року Рейнгард командував гвардійським гренадерського 5-м полком, згодом був призначений командиром 4-го гвардійського піхотного полку. Пізніше переведений на Західний фронт, де бився в битві при Артуа (1915).
Оберст-лейтенант з 1916 р У 1918 році став оберста.
У січні 1919 року брав участь в придушенні повстання спартакістів. Продовжив службу в рейхсвері на посаді командира Берлінської 15-ї піхотної бригади.
Член НСДАП з жовтня 1927 року. У вересні 1935 року вступив у СС.
З 1934 року - президент Союзу колишніх солдатів. З 1936 до весни 1945 року - член рейхстагу Третього Рейху. З 1938 року входив в число командного складу СС спеціального призначення. Тоді ж обраний головою націонал-соціалістичного союзу колишніх військовослужбовців Німеччини.
У листопаді 1941 року отримав звання обергруппенфюрера СС. 3 січня 1942 року - генерал піхоти. З листопада 1944 року працював в штабі командування СС спеціального призначення.
Після закінчення війни здався західним союзникам і кілька місяців перебував в таборі для інтернованих[5].
Звання
| Дата | Звання |
|---|---|
| 22 березня 1888 | Характерний фенріх |
| 15 жовтня 1888 | Фенріх |
| 21 вересня 1889 | Другий лейтенант |
| 18 серпня 1897 | Обер-лейтенант |
| 18 квітня 1903 | Гауптман |
| 21 квітня 1911 | Майор |
| 18 квітня 1916 | Оберст-лейтенант |
| 21 вересня 1918 | Оберст |
| 15 вересня 1935 | Штандартенфюрер СС |
| 9 листопада 1935 | Оберфюрер СС |
| 9 листопада 1936 | Бригадефюрер СС |
| 20 квітня 1937 | Группенфюрер СС |
| 22 березня 1938 | Характерний генерал-майор |
| 18 березня 1939 | Характерний генерал піхоти |
| 9 листопада 1941 | Обергруппенфюрер СС |
| 1 березня 1943 | Генерал піхоти |
Нагороди[6]
- Столітня медаль (1897)
- Орден Червоного орла 4-го класу (15 жовтня 1907)
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1913)
Перша світова війна
- Залізний хрест
- 2-го класу (14 вересня 1914)
- 1-го класу (24 грудня 1914)
- Орден дому Гогенцоллернів
- Лицарський хрест з мечами (24 вересня 1916)
- Командорський хрест з мечами (4 серпня 1918)
- Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами (13 листопада 1916)
- Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям
- орден (27 серпня 1917)
- дубове листя (1 жовтня 1918)
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (30 жовтня 1918)
Міжвоєнний період
- Цивільний знак СС (№133 243)
- Почесний кут старих бійців
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Йольський свічник (16 грудня 1935)
- Кільце «Мертва голова» (8 жовтня 1937)
- Почесний кинджал СС
- Золотий партійний знак НСДАП (22 березня 1938)
- Почесна шпага рейхсфюрера СС (18 березня 1939)
Друга світова війна
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу
- 1-го класу (30 березня 1942)
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років)
- Орден Священного скарбу 5-го класу (Японська імперія)
- Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою
- Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116420030 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Munzinger Personen
- Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2003. — ISBN 987-3-596-16048-8
- Wilhelm Reinhard. www.dws-xip.pl. Процитовано 10 лютого 2019.
- Reinhard, Wilhelm Adolf - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 10 лютого 2019.
Бібліографія
- Vom Kaiserheer zur Reichswehr
- 1918/1919 Die Wehen der Republik, Brunnen-Verlag, Berlin 1932
Джерела
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
- Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
- Ernst von Salomon: Das Buch vom deutschen Freikorpskämpfer, 1938
- Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Bissendorf 2011. ISBN 3-7648-2586-3. S. 101.