Вітерит

Вітери́т (рос. витерит; англ. witherite; нім. Witherit) — мінерал класу карбонатів. Карбонат барію острівної будови.

Вітерит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Wth[2]
Хімічна формула BaCO₃
Nickel-Strunz 10 5.AB.15[3]
Dana 8 14.1.3.2
Ідентифікація
Колір сіруватий, жовтуватий, іноді білий або безбарвний
Сингонія Ромбічна сингонія[4]
Просторова група просторова група Pmcnd[4]
Твердість 3 — 3,75
Блиск скляний
Колір риси білий
Густина 4,2 — 4,3
Інші характеристики
Названо на честь Вільям Візерінг[5]
Типова місцевість Brownley Hill mined[3]
 Вітерит у Вікісховищі
Вітерит з Англії

Етимологія та історія

Мінерал вперше описав у 1784 році британський ботанік і лікар Вільям Візерінг (William Withering) як «Terra Ponderosa».[6] У 1790 р. нім. геолог Авраам Готлоб Вернер назвав мінерал за ім'ям першовідкривача 'Witherit'.[7]

Загальний опис

Хімічна формула: ВаСО3.

Містить (%): ВаО — 77,70. СО2 — 22,30. Сингонія ромбічна.

Густина 4,2 — 4,3.

Твердість 3 — 3,75.

Колір сіруватий, жовтуватий, іноді білий або безбарвний.

Блиск скляний. Флуоресціює.

Знаходиться у гідротермальних жилах разом з баритом і різними сульфідами. Також утворюється у екзогенних умовах як вторинний мінерал бариту.

Вітерит — порівняно рідкісний низькотемпературний гідротермальний мінерал. У великих скупченнях вітерит є в родовищах Сеттінгстон, Олстон-Мур та ін. в Північній Англії. В Україні є в Передкарпатті, на Закарпатті, на Донбасі.

Використання

Використовується як сировина для отримання барію і його сполук, як обважнювач для бурових розчинів, для виготовлення спеціальної штукатурки, непроникної для рентгенівських (пулюєвих) променів.

Також вітерит використовувався для загартовування сталі, а також для виготовлення цементу, скла, емальованого посуду, мила, барвників та вибухових речовин.[8][9]

Застосовується для приготування щурячої отрути, при виробництві скла та порцеляни, а раніше для переробки цукру. [10]

Ризики для здоров’я людини

Натураліст 18 століття доктор Лі зафіксував його смертельні наслідки після смерті дружини та дитини фермера. Джеймс Ватт-молодший експериментував з мінералом на тваринах, і він зареєстрував ті самі смертельні властивості.[11] До 18 століття фермери з Англзарке (малонаселена місцевість районі Чорлі, Ланкашир, Англія) використовували цей мінерал як отруту для щурів[8]

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. mineralienatlas.de
  5. Christian August Siegfried Hoffmann Mineralsystem des Herrn Inspektor Werners mit dessen Erlaubnis herausgegeben von C A S Hoffmann // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1789. — Т. 1. — С. 369–398.
  6. William Withering, Richard Kirwan: Experiments and Observations on the Terra Ponderosa. In: Phil. Trans. R. Soc. Lond. 74, 1784, S. 292—311, doi:10.1098/rstl.1784.0024.
  7. Abraham Gottlob Werner: Neuere Beschreibung des Prehnit nebst einiger Bemerkungen über die ihm beygelegten Bennung, so wie auch überhaupt über die Bildung einiger Benennungen natürlicher Körper nach Personen-Namen. In: Bergmännisches Journal. 3, 1, 1790, S. 99–112, (Шаблон:Google Buch).
  8. The Mining Magazine, March 1963, Vol 108, pages 133–139
  9. 'Looking Back' p10 Hexham Courant 10 January 2014 featuring a photograph of Settlingstones miners in 1905
  10.  Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер знаходиться у суспільному надбанні: Hugh Chisholm, ред. (1911) «Witherite» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 28 Cambridge University Press p. 759 (англ.)
  11. Watt, James Jr. (1789). Memoirs and Proceedings of the Manchester Philosophical Society. с. 598.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вітерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Вітерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.